Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2018 року у справі №808/3078/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 серпня 2018 року

справа №808/3078/16

адміністративне провадження №К/9901/36521/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі судді Матяш О. В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів Юрко І. В., Гімона М. М., Шальєвої В. А. у справі № 808/3078/16 за адміністративним позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2016 року Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - платник податків, відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, у розмірі 10 603 грн. 65 коп.

07 березня 2017 постановою Запорізького окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено, з мотивів протиправності позовних вимог податкового органу внаслідок наявності обставин непереборної сили, підтверджених сертифікатом Запорізької Торгово-промислової палати від 13 липня 2015 року № 4600.

27 червня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.код НОМЕР_1, місце прож. АДРЕСА_2) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 603 (десять тисяч шістсот три) гривні 65 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з їх правомірності, внаслідок доведення податковим органом наявності податкового боргу у відповідача та відсутності підстав для визнання такого податкового боргу безнадійним.

18 липня 2017 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій платник податків посилається на порушення норм матеріального права, а саме положень пункту 100. 4 статті 100, 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, статей 1, 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669), пункту 2.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 № 574. Скаржник доводить помилковість оцінки суду апеляційної інстанції щодо правомірності позовних вимог податкового органу, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

20 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу № 808/3078/16 (суддя Усенко Є. А.).

22 серпня 2017 року позивач до Вищого адміністративного суду України подав заперечення на касаційну скаргу, в яких спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що постанова суду першої інстанції, про скасування якої просить відповідач у касаційній скарзі, і так вже скасована постановою суду апеляційної інстанції.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

27 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження та витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу № 808/3078/16.

10 квітня 2018 року справа № 808/3078/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, постанова суду першої інстанції скасована у повному обсязі, відтак безпідставно оскаржена у касаційному порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

22 квітня 2015 року ОСОБА_1 подала до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за №1500003431, в якій самостійно визначила суму податного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, виходячи з вартості успадкованого майна у розмірі 10 603 грн. 65 коп.

У подальшому узгоджене податкове зобов'язання платником податків сплачено не було.

10 серпня 2015 року платнику податків вручено податкову вимогу форми «Ф» № 304-23 від 10 серпня 2015 року про сплату податкового боргу у розмірі 10 603 грн. 65 коп.

Підставою визначення суми податкового зобов'язання у податковій декларації за 2014 рік стало отримання у спадщину (спадкування за законом, як двоюрідна племінниця після відмови інших спадкоємців) квартири АДРЕСА_1, оціночною вартістю 212 073 грн.

Розмір податкового зобов'язання визначено відповідачем самостійно на підставі пунктів 174.1, 174.3 статті 174, пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України як спадкоємцем, що не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Ці обставини встановлені судами попередніх інстанцій та не спірними у справі.

Спірним у цій справі є наявність чи відсутність обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання, задекларованого самостійно платником податків, внаслідок настання обставин непереборної сили.

У касаційній скарзі відповідач обґрунтовує наявність обставин непереборної сили, посилаючись на сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати № 4600 (далі - Сертифікат) та неможливість фактично розпоряджатися успадкованим майном.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 лютого 2016 року відповідач звернулась до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, у розмірі 10603 грн. 65 коп., зазначивши, що підставою для списання податкового боргу є настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) - знаходження успадкованого майна на тимчасово окупованій території в місті Донецьку, у зв'язку із чим вона не має можливості розпоряджатися набутим майном. До заяви додала Сертифікат про форс-мажорні обставини.

03 березня 2016 року позивач листом №144/10/08-12-25 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для розгляду питання щодо списання їй безнадійного податкового боргу. Таку відповідь обґрунтовано тим, що Сертифікат не містить висновків щодо причинно-наслідкових зв'язків між обставиною та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань, а також посилань щодо списання податкового боргу. Також зазначено, що у Сертифікаті не встановлено дати закінчення дії обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що Сертифікат виданий відповідно до пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу».

Аналізуючи положення пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу», суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що наявність сертифікату, виданого відповідно до пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, є підставою для розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а не для списання безнадійного боргу.

Податковим кодексом України передбачена можливість «розстрочення податкового боргу», «відстрочення податкового боргу» (стаття 100 Податкового кодексу України) та «списання безнадійного податкового боргу» (стаття 101 Податкового кодексу України). Застосування кожного з цих інститутів можливе на самостійних підставах та у порядках, визначених Кабінетом Міністрів України. Підміна вказаних понять не допускається.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на положення пункту 100. 4 статті 100, 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, статей 1, 10 Закону № 1669-VII, пункту 2.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 № 574 є безпідставними, оскільки платник податків підміняє поняття «розстрочення податкового боргу» та «списання безнадійного податкового боргу».

Підстави для списання безнадійного податкового боргу визначені у статті 101 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 101.2.4 пункту 101.2 якої, списанню підлягає безнадійний податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відтак, наявність підстав для списання безнадійного податкового боргу на підставі пункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України законодавчо пов'язана із встановленням прямого причинно-наслідкового зв'язку між боргом та конкретними обставинами непереборної сили.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності застосування судом першої інстанцій положень Закону № 1669-VII.

За наслідком судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не здійснює жодної діяльності як суб'єкт господарювання на території проведення антитерористичної операції, і не відноситься до осіб, що проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, відтак за змістом статті 1 Закону № 1669-VII положення цього Закону не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини.

Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у запереченнях на касаційну скаргу, щодо безпідставності оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки вона скасована судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер