Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.08.2018 року у справі №804/15830/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 серпня 2018 року

справа №804/15830/15

адміністративне провадження №К/9901/28548/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Ясенової Т. І., Суховарова А. В., Головко О. В. у справі № 804/15830/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард -Днепр» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Днепр» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0002532202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 721 950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 180 487 грн. 50 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

01 березня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок доведення податковим органом нереальності господарських операцій, за результатами здійснення яких Товариством визначено розмір витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

06 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведення податковим органом безпідставного формування позивачем витрат у 2013-2014 роках та підтвердження здійснення таких витрат первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

31 жовтня 2016 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 146.11, пункту 146.12 статті 146, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, доводить правомірність своїх дій та помилковість оцінки обставин справи, наданої судом апеляційної інстанції. Скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

03 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали.

02 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідками усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/15830/15 (суддя-доповідач Юрченко В. П.)

21 лютого 2017 року справа № 804/15830/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 лютого 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу.

23 лютого 2018 року справу № 804/15830/15 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні 2015 року податковим органом проведено документальну виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 жовтня 2015 року № 3886/2202/36906312 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено, серед іншого, порушення вимог пункту 146.11, пункту 146.12 статті 146, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 721 950 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік на суму 307 965 грн. та за 2014 рік на суму 413 985 грн.

12 листопада 2015 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002532202 за порушення пункту 146.11, пункту 146.12 статті 146, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 721 950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 180 487 грн. 50 коп. Правова підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні не зазначена.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом висновком про заниження податку на прибуток у загальному розмірі 721 950 грн. внаслідок завищення розміру витрат у 2013 році на суму 1 620 871 грн. та у 2014 році на суму 2 299 915 грн.

Згідно пункту 3.1 акта перевірки податкове правопорушення доводиться податковим органом за наслідком аналізу двох груп операцій, а саме визнання операцій з низкою контрагентів нереальними та завищенням розміру адміністративних витрат у 2014 році на суму 89 945 грн. Група операцій, пов'язана з завищенням адміністративних витрат, хоча і була покладена в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте не доводилася податковим органом під час судового розгляду та не досліджувалася судами попередніх інстанцій.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0002532202 на підставі твердження про нереальність господарських операцій платника податків з його контрагентами.

Згідно з положеннями пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що між позивачем та його контрагентами (Приватними підприємствами «Полтава-Проект-Монтаж», «Епізод», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Тексоіл», «Клинкор», «Сателіт - Дніпро», «Маре Аззуро», «Клондайк-ЛТ», «Юніті Гранд», «Сінтра Юг», «Укрбудресурси -Зміїний», «Зевс-Буд», «Рі-Ко») у період з 2013 рік по 2014 рік укладено договори про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів залізничним транспортом.

Нереальність спірних господарських операцій доводиться податковим органом на підставі однотипних по всім контрагентам доводів, а саме: неповним наданням первинних документів під час перевірки, відсутністю детального опису виконаних робіт в актах прийому-передачі, податковою інформацією щодо недостатньої кількості матеріальних і людських ресурсів контрагентів, посиланням на акти неможливості проведення звірки із контрагентами, а також твердженням про виконання вказаних робіт іншим виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест».

Судом апеляційної інстанції досліджено договір, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» від 5 вересня 2012 року №050912 з додатками, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок клієнта надати послуги з організації перевезень вантажів у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України та інших країн.

Порівнюючи умови вказаного договору із умовами договорів, на підставі яких виникли спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції встановив, що до предмету вищевказаного договору не входити додаткові послуги транспортно-експедиційної діяльності, такі як стеження за вагонами, підготовка вагонів під завантаження, приймання, накоплення та сортування, ведення обліку прибуття та відправлення вантажу, встановлення додаткового обладнання, надання послуг з маркетингового дослідження перевезень, відтак реальність здійснених господарських операцій досліджена та встановлена судом апеляційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку відповідають вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки витрати для цілей формування податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оцінюючи первинні документи на відповідність вимогам чинного законодавства, та здійснюючи дослідження доказів, судам у цій категорії справ слід враховувати положення статті 8, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01 липня 2004 року № 1955-IV, а також галузеві Інструкції щодо порядку здійснення перевезень вантажу різними видами транспорту.

Посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів та недостатність матеріальних і людських ресурсів є безпідставними, оскільки податкове повідомлення-рішення не може прийматися податковим органом виключно на підставі податкової інформації.

Верховний Суд вважає, що відповідачем не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання. Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі № 804/15830/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер