Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2018 року у справі №813/1276/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року

Київ

справа №813/1276/16

адміністративне провадження №К/9901/14566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішень та карток відмови

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів №209000011/2015/000009/2 від 07 травня 2015 року, №209000011/2015/000010/2 від 03 червня 2015 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209020000/2015/00012 від 08 травня 2015 року, №209020000/2015/00015 від 04 червня 2015 року.

Крім того, в позовній заяві Товариство просило поновити йому строк звернення до суду, як на поважні причини пропуску якого посилаючись на те, що він очікував результат розгляду судом апеляційної інстанції поданої ним апеляційної скарги в аналогічній справі щодо іншої партії поставки такого ж товару, адже при відмові у задоволенні апеляційної скарги у позивача не було б сенсу звертатись з аналогічним позовом до суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, в задоволенні клопотання Товариства про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними відмовлено, а позовну заяву залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання позову та постановлення ухвали; далі - КАС України) в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з постановленими судами попередніх інстанцій ухвалами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив вказані рішення судів скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Згідно із частиною 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як було встановлено частиною 2 статті 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 КАС України).

За змістом частин 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України було закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як вже вказувалось в цій постанові, з позовом про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів №209000011/2015/000009/2 від 07 травня 2015 року, №209000011/2015/000010/2 від 03 червня 2015 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209020000/2015/00012 від 08 травня 2015 року, №209020000/2015/00015 від 04 червня 2015 року Товариство звернулось в квітні 2016 року, тобто з пропуском встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до суду.

Що ж до тверджень позивача, наведених як в позовній заяві, так і в апеляційній і касаційній скаргах, про пропуск строку звернення до суду в зв'язку з тривалим очікуванням результатів розгляду поданої ним в аналогічній справі щодо іншої партії поставки такого ж товару апеляційної скарги, то, як правильно зазначили суди, такі посилання не можуть бути визнані поважними причинами пропуску вказаного строку, оскільки ці справи не є пов'язаними, в них оскаржуються різні рішення відповідача, а отже й наслідки її розгляду жодним чином не впливають на вирішення спору у даній справі.

Пов'язування позивачем доцільності звернення до суду з даним позовом в залежності від результатів розгляду іншої справи є лише його власними міркуваннями та реалізацією на свій розсуд наданого йому статтею 6 КАС України права на судовий захист.

Інших (поважних) причин, які перешкоджали йому подати до суду позовну заяву у встановлені строки, позивачем не наведено.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, відсутність підстав для визнання причин пропуску ним цього строку поважними та, як наслідок, наявність підстав для залишення позову без розгляду ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду