Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №460/3165/18

адміністративне провадження №К/9901/25652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (суддя Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Качмар В.Я., Курилець А.Р.) у справі №460/3165/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС в Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 29 жовтня 2018 року №0010121304, №0010111304, №0010051304, №0010071304, №0010091304, №0010101304 №0010061304, №0010081304, рішення від 29 жовтня 2018 року №0005721304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф11-2 від 29 жовтня 2018 року.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що впродовж 2016-2017 років позивач правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування ІІ групи та сплачувала єдиний податок за відповідними ставками.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ГУ ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт №2074/17-00-13-05/ 3111920385 від 5 жовтня 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу та пункт 296.1 статті 296 ПК України з огляду на відсутність обліку доходів і витрат в періоді з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, не надання книги обліку доходів для перевірки;

- частини другої підпункту 293.4 статті 293, частини сьомої підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, внаслідок чого підлягає донарахуванню єдиний податок за ставкою 15 відсотків за 2015 рік в сумі 138224, 27 грн;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме не подані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та за 2017 рік;

- підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2016 рік у сумі 251552, 95 грн та за 2017 рік у сумі 240113, 80 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого підлягає донарахуванню єдиний соціальний внесок за 2016 рік у сумі 60107,52 грн, за 2017 рік у сумі 76527 грн;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункт 176.2 статті 176 ПК України, пунктів 1.1, 1.2 розділів I, II, III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49, а саме: встановлено не подання та не відображення платником в податкових розрахунках 1ДФ доходів за ознакою « 157» нарахованих (виплачених) фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_2 у сумі 53040 грн в І кв. 2017 року, ОСОБА_3 в ІІ кв. 2017 року у сумі 36600 грн;

- пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, підпункту 185.1.1 пункту 185.1 статті 185, статей 193, 194, пункту 198.5 статті 198, пункту 203.1 статті 203 ПК України, внаслідок чого підлягає донарахуванню податок на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 278 грн за серпень 2017 року;

- пункту 203.1 статті 203 ПК України, а саме не подані податкові декларації з ПДВ за період квітень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року;

- пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, внаслідок чого підлягає донарахуванню військовий збір на суму чистого оподаткованого доходу в розмірі 40972,23 грн, в т.ч. за 2016 рік - 20962,75 грн, за 2017 рік - 20009,48 грн;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, а саме не забезпечено зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що у поданих позивачем деклараціях платника єдиного податку за 2015-2017 роки були вказані такі види діяльності: 46.13 - діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Втім, ФОП ОСОБА_1 у спірний період здійснювала діяльність від свого імені і фактично отримувала дохід від здійснення діяльності (КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням), не зазначеного в реєстрі платників єдиного податку (далі - Реєстр) згідно з відомостями про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ). Зміни у реєстраційних даних платника із зазначенням КВЕД 46.73 були проведені лише у липні 2018 року. За твердженням відповідача, з січня 2016 року ФОП ОСОБА_1 повинна була перейти на загальну систему оподаткування

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС 29 жовтня 2018 року було прийнято:

- ППР №0010121304, яким застосовано штраф у сумі 510 грн за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами»;

- ППР №0010111304, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн за платежем: «адміністративні штрафи та штрафні санкції»;

- ППР №0010051304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 614583,43 грн;

- ПРР №0010071304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 51215,29 грн;

- ППР №0010091304, яким застосовано штрафні санкції у сумі 3570 грн за платежем: «податок на додану вартість»;

- ППР №0010101304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 172780,34 грн;

- ППР №0010061304, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн за платежем: «податок на доходи фізичних осіб»;

- ППР №0010081304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 347,50 грн;

- рішення №0005721304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 19674,20 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф11-2 зі сплати єдиного внеску в сумі 136634,52 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що станом на 1 січня 2015 року (з дати ведення реєстру платників єдиного податку) позивач здійснювала вид діяльності за кодом 51.53.1 (КВЕД-2005) - оптова торгівля деревиною, що відповідає коду 46.73 (КВЕД-2010). При цьому позивач подавала заяву на зміну основного виду економічної діяльності на код 46.73, але державним реєстратором при опрацюванні реєстраційної картки було допущено помилку та включено вид діяльності 46.13 замість 46.73. Враховуючи вказані обставини, суди дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування ІІ групи у спірний період, у зв`язку з чим донарахування контролюючим органом відповідних податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій є помилковим.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суди фактично визнали відсутність у Реєстрі відомостей про код КВЕД 46.73, але помилково вказали, що зазначені обставини виникли внаслідок винних дій державного реєстратора, а не позивача. Відповідач наполягає, що ФОП ОСОБА_1 при щорічному поданні декларацій (2015-2017 роки) знала про види своєї господарської діяльності і свідомо зазначала коди 46.13 та 47.11. При цьому, отримавши Витяг з реєстру платників єдиного податку з переліком видів господарської діяльності, позивач повинна була виявити допущені помилки і звернутись до державного реєстратора з проханням про їх виправлення. Водночас, відповідні зміни у реєстраційних даних платника із зазначенням коду 46.73 були проведені лише у червні 2018 року. Доказів того, що саме державним реєстратором було допущено помилку при внесенні даних до реєстраційної картки платника податків не надано.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що скаржник здійснює не правильне трактування відомостей реєстраційних даних по ФОП ОСОБА_1 , вказуючи, що види діяльності позивача у 2015-2017 роках були визначені за кодами 46.13 та 47.11, оскільки 3 лютого 2015 року було проведено не зміну даних, а включено додаткові види економічної діяльності, що не спричинило виключення даних з ЄДРПОУ та Реєстру про вид економічної діяльності за кодом 51.53.1 (КВЕД-2005), який наявний у ЄДРПОУ з 20 серпня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що донарахування контролюючим органом позивачу єдиного податку у розмірі 15 відсотків за 2015 рік, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції з огляду на те, що, на переконання контролюючого органу, у періоді, що перевірявся, позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, оскільки отримував дохід від діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку.

Отже, спірним питанням у цій справі є те, чи були порушені позивачем умови перебування на спрощеній системі оподаткування і чи виник у нього обов`язок перейти на загальну систему оподаткування.

Пунктом 291.2. статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 ПК України).

Підпунктом 2 пункту 293.2 статті 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 293.4. статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків, зокрема до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2012 року та станом на дату подання позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

За приписами абзацу 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Пункт 299.1 статті 299 ПК України (в редакції від 1 січня 2012 року та станом на дату подання позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування), свідоцтво платника єдиного податку видається суб`єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24 жовтня 2013 року № 657-VII, який набрав чинності 1 січня 2014 року, статтю 299 ПК України викладено у новій редакції.

Зокрема, відповідно до підпункту 299.1 пункту 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з підпунктом 8 пункту 299.7 статті 299 ПК України до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про види господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1 січня 2012 року ФОП ОСОБА_1 перейшла на спрощену систему оподаткування. З дати початку ведення реєстру платників єдиного податку позивач здійснювала вид діяльності за кодом 51.53.1 (КВЕД-2005) - оптова торгівля деревиною, який відповідає коду 46.73 (КВЕД-2010) - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

3 лютого 2015 року позивач подала до реєстраційної служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області реєстраційну картку про проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця за формою 11, де на сторінці 2 вказаної картки зазначена зміна основного виду економічної діяльності на 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами».

Водночас, державним реєстратором при опрацюванні реєстраційної картки допущено помилку та включено вид діяльності 46.13 «Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами» замість 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами», що також підтверджується і листом Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області від 8 жовтня 2018 року №93/01-09.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суди правильно зауважили, що фактично здійснення позивачем діяльності, пов`язаної з оптовою торгівлею деревиною, було нею задекларовано ще при обранні спрощеної системи оподаткування, але за зареєстрованим ще у 2008 році кодом 51.53.1 (КВЕД-2005), який за своєю суттю є ідентичним коду 46.73 (КВЕД-2010).

Окрім того, суди врахували, що позивачем було вчинено усі залежні від неї дії з метою приведення відомостей про види здійснюваної нею господарської діяльності у відповідність до чинного на той час законодавства. Водночас, невключення визначеного нею у заяві виду економічної діяльності до ЄДРПОУ відбулось з огляду на помилку, допущену державним реєстратором.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність доказів того, що невнесення даних до реєстраційної картки платника податків відбулось саме з вини державного реєстратора, оскільки у матеріалах справи наявні реєстраційна заява позивача, подана державному реєстратору 3 лютого 2015 року, а також лист від 8 жовтня 2018 року №93/01-09, яким судами була надана відповідна правова оцінка.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач у спірний період не порушував умови перебування на спрощеній системі оподаткування в частині отримання доходу від господарської діяльності, щодо якої не внесено відповідний запис до реєстру платників єдиного податку. Відтак, висновок контролюючого органу про виникнення у ФОП ОСОБА_1 обов`язку щодо переходу на загальну систему оподаткування та донарахування у зв`язку з цим єдиного податку за 2015 рік, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, судами обґрунтовано визнано помилковим.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга ГУ ДФС не містить будь-яких обґрунтованих доводів про скасування судових рішень ні в частині порушень щодо ненадання позивачем, на переконання відповідача, Книги обліку доходів і витрат, ні в частині заниження ФОП ОСОБА_1 зобов`язань із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору, а тому колегією суддів судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2018 року №0010111304, № 0010071304, рішення від 29 жовтня 2018 року №0005721304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 29 жовтня 2018 року № Ф11-2 не переглядаються.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №460/3165/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду