Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №823/1279/17

адміністративне провадження №К/9901/35888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/1279/17

за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: судді доповідача - Троян Н.М., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) від 18 січня 2018 року

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

скасувати постанову №33554351 від 26 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 39110 грн. 31 коп.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (чинного на момент відкриття ВП), оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа, однак даної постанови при першому надходженні виконавчого напису державним виконавцем винесено не було. Окрім того, відповідачем не дотримано ЗУ "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, при винесенні постанови від 26.07.2017 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 39110,31грн., оскільки державним виконавцем фактично не стягнено грошових коштів або майна боржника, від суми чи вартості яких розраховується розмір виконавчого збору, визначеного ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження". На думку позивача, підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 15 листопада 2017 року Черкаський окружний адміністративний суд вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження № 33554351 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII і причини закінчення останнього не відносяться до встановлених ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII випадків, які виключають стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 18 січня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову №33554351 від 26 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 39110 грн. 31 коп.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 33554351 про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 39 110 грн. 31 коп. відсутні, оскільки позивачу не було надано термін для добровільного виконання виконавчого напису за Законом №606-ХІV, і вона повністю погасила борг по кредитному договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 12 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. 02 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що апеляційний суд не у повному обсязі з'ясував обставини справи та дійшов не вірного висновку про те, що позивачу не було надано термін для добровільного виконання виконавчого напису.

Б. Доводи позивача у справі

12. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. На примусовому виконанні в Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебував виконавчий напис № 3460 від 04.07.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ОТП Факторинг Україна» боргу у сумі 391103 грн. 16 коп. (а.с. 82).

25 липня 2012 року державним виконавцем, на підставі поданої 23.07.2012 заяви TOB «ОТП Факторинг Україна», відкрито виконавче провадження з виконання вказаного напису (а.с. 83).

26 липня 2017 року постановою № ВП 33554351 про закінчення виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, на підставі п. 9 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з поданою заявою стягувача від 21.07.2017 про повне, фактичне виконання виконавчого напису № 3460 від 04.07.2012 боржником (а.с. 52).

26 липня 2017 року постановою № ВП 33554351 старшого державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 39 110 грн. 31 коп. у зв'язку з виконанням виконавчого напису № 3460 від 04.07.2012 (а.с. 53).

01 серпня 2017 року постановою № ВП 54413962 старшого державного виконавця відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 39110 грн. 31 коп. на підставі постанови № ВП 33554351 від 26.07.2017 (а.с. 54).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернулася за захистом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України

15.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII

16.1. Пункт 7 розділу XІІI "Прикінцеві та перехідні положення". Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

17. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV

17.1. Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

17.2. Частина друга статті 25. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

17.3. Частина четверта статті 25. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

17.4. Частина перша статті 27. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

17.5. Частина третя статті 27. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

17.6. Частина перша статті 28. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

17.7. Частина сьома статті 28. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у постанові про відкриття виконавчого провадження № ВП 33554351 від 25 липня 2012 року відсутні будь-які відомості про можливість добровільного самостійного виконання рішення боржником у строк, встановлений Законом №606-ХІV, а також не зазначено державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття провадження за виконавчим написом, про стягнення виконавчого збору у разі примусового виконання цього рішення (а.с. 83).

Таким чином, боржнику (ОСОБА_1) не було надано строку, встановленого Законом №606-ХІV для добровільного виконання виконавчого напису та не попереджено, що у разі самостійного невиконання виконавчого документу у встановлені строки буде розпочато примусове виконання та стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми реалізації майна за виконавчим написом.

Разом з тим, з довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» №388 від 20.06.2017 вбачається, що ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість по кредитному договору №ML-0CV/007/2008 від 06.02.2008 (а.с. 135).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для винесення постанови від 26 липня 2017 року ВП № 33554351 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 39 110 грн. 31 коп., оскільки ОСОБА_1 не було надано термін для добровільного виконання виконавчого напису і вона повністю погасила борг по кредитному договору.

Відповідно до вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В контексті зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги звернені здебільшого до переоцінки доказів та встановлених по справі обставин, а тому не можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

19. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

20. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

21. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі №823/1279/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх