Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1797/18 826/24381/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковзича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/24381/15

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, постановлену 21 червня 2016 року у складі головуючого судді Добрянської Я. І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 08 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 03 листопада 2015 року відкрив провадження у цій справі та, закінчивши підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду в судовому засіданні на 10 грудня 2015 року.

Однак, 09 грудня 2015 року позивачем скеровано до суду заяву про перенесення судового засідання у справі з 10 грудня 2015 року у зв'язку з розглядом справи за участю позивача у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З огляду на вказані обставини судом першої інстанції 10 грудня 2015 року відкладено судовий розгляд справи на 28 січня 2016 року, проте у зв'язку з перебуванням судді першої інстанції на лікарняному розгляд справи перенесено на 24 березня 2016 року.

Зважаючи на участь позивача у судовому засіданні 24 березня 2016 року в Апеляційному суді міста Києва, 18 березня 2016 року позивачем подано заяву про відкладення розгляд справи з 24 березня 2016 року, за результатами розгляду якої, судом оголошено про відкладення розгляду справи на 21 квітня 2016 року.

Проте, у судовому засіданні 21 квітня 2016 року позивачем заявлено клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із тим, що його представник зайнятий у іншому судовому засіданні.

З огляду на зазначене Окружним адміністративним судом міста Києва 21 квітня 2016 року оголошено про відкладення на 21 червня 2016 року розгляд справи.

21 червня 2016 року о 09:26 год. через канцелярію суду позивачем особисто подано заяву, в якій ОСОБА_1 просив суд визнати причини його неявки до судового засідання 21 червня 2016 року поважними, зазначивши, що він перебував в Прокуратурі міста Києва з 09:00 год. по 09:15 год., виконуючи ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року, згідно з якою позивач повинен прибувати до Прокуратури міста Києва з установленою прокурором періодичністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 10 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент звернення до суду з цим позовом (далі - КАС України) у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За правилами пункту 4 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Приписами статті 10 КАС України обумовлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв суд про причини неприбуття, надаючи заяву від 09 грудня 2015 року щодо перенесення судового засідання у справі з 10 грудня 2015 року у зв'язку з розглядом справи за участю позивача у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в підтвердження чого надано копію повістки з ВССУ, а також заяву від 18 березня 2016 року про відкладення розгляд справи з 24 березня 2016 року, зважаючи на участь позивача у судовому засіданні 24 березня 2016 року в Апеляційному суді міста Києва, надаючи в підтвердження відповідну повістку.

Однак, доказів на підтвердження поважності причин неявки позивача до суду, а також доказів в підтвердження заявлених клопотань про відкладення розгляду справи 21 квітня 2016 року та 21 червня 2016 року не надано.

Разом з цим, зобов'язання надати суду такі докази на підтвердження повідомлених позивачем обставин не виконано.

При вирішенні суто процесуальних питань як зазначено в §§ 62 і 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі Miroпubovs та інші проти Латвії, поняття «зловживання», згідно з пунктом 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти у звичайному значенні, яке визнається загальною теорією права - тобто як шкідливе здійснення особою права для інших цілей, ніж ті, для яких його призначено. Таким чином, зловживанням є таке поводження позивача, яке явно суперечить цілям права на індивідуальне звернення і перешкоджає належній роботі суду або належному перебігу провадження.

Також, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (рішення Європейського суду з прав людини у справах M. проти Сполученого Королівства та Philis проти Греції).

Доводи позивача щодо відсутності доказів направлення повістки адвокату позивача - ОСОБА_2 не беруться до уваги, оскільки позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується, насамперед, його заявами від 09 грудня 2015 року, 18 березня 2016 року, 21 квітня 2016 року та 21 червня 2016 року, в яких він неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, зокрема, беручи до уваги непоодинокі неявки позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо зловживання позивачем наданими йому КАС України процесуальними правами, що є недопустимим при судовому розгляді.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець