Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/3211/17 816/650/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бевзенка В.М., суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М. (далі - Суд), розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Жигилія С.П., Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В. від 28 вересня 2017 року по справі за позовом Полтавської міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Полтавська міська рада звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 14 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53162139 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасувано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 14 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53162139 про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору у розмірі 6400 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову Полтавської міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2017 року, серед іншого, зобов'язано Постійну комісію з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради внести до виконавчого комітету Полтавської міської ради пропозиції про використання будинку по вулиці Леніна, 104 у місті Полтаві Полтавської області в інших цілях чи про знесення вказаного будинку.

На виконання вказаної постанови Полтавського окружного адміністративного суду, відповідач своєю постановою від 21 грудня 2016 року відкрив виконавче провадження №53162139.

Зазначеною постановою постійній комісії з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради надано строк для добровільного виконання рішення суду 10 робочих днів. Також, пунктом 3 резолютивної частини постанови вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн.

28 січня 2017 року на адресу відповідача надійшов лист постійної комісії з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради про виконання рішення суду з доданими копіями протоколу та рішення засідання постійної комісії.

У зв'язку з тим, що боржником виконавчий збір у розмірі 6400 грн., про стягнення якого зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження, не сплачено, постановою державного виконавця від 14 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53162139 з Полтавської міської ради стягнуто виконавчий збір у розмірі 6400 грн.

Не погодившись з винесеною постановою про стягнення виконавчого збору від 14 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53162139, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування цієї постанови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржником у виконавчому провадженні №53162139 є постійна комісія, і, враховуючи положення статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон), саме з вказаної особи мав бути стягнутий виконавчий збір.

Та, взявши до уваги, що визначені в резолютивній частині судового рішення у справі № 816/770/13-а пропозиції були внесені боржником на розгляд виконавчого комітету Полтавської міської ради, таким чином, оскаржена постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 14 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53162139 про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору в сумі 6400 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Полтавської міської ради відмовив. Зазначив, що боржником у виконавчому провадженні №53162139 є Полтавська міська рада, оскільки, Постійна комісія з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради є органом Полтавської міської ради, підзвітним та відповідальним перед нею.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що оскаржувана постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 14 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №53162139 про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору в сумі 6400 грн. є правомірною, а, тому, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Задовольняючи позов щодо законності стягнення виконавчого збору, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку що він є правомірним, але не навів підстав та мотивів задоволення вимог в цій частині.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд робить висновок про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2017 року у справі №816/770/13-а зобов'язано постійну комісію з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради внести до виконавчого комітету Полтавської міської ради пропозиції про використання будинку по вулиці Леніна, 104 у місті Полтаві Полтавської області в інших цілях чи про знесення вказаного будинку.

Належним завершенням виконання судового рішення від 24 вересня 2017 року у справі №816/770/13-а є внесення постійною комісією з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради до виконавчого комітету Полтавської міської ради пропозицій про використання будинку по вулиці Леніна, 104 у місті Полтаві Полтавської області в інших цілях чи про знесення вказаного будинку, конкретної вказівки що робити з цим будинком у рішенні зазначено не було.

Так, рішенням постійної комісії від 28 грудня 2016 року, наданим державному виконавцю на підтвердження виконання судового рішення, вирішено внести виконавчому комітету Полтавської міської ради пропозицію про використання будинку по вулиці Леніна, 104 у м. Полтаві в інших цілях чи про знесення вказаного будинку та здійснювати розгляд питання використання будинку по вул. Леніна, 104 у м. Полтаві в інших цілях чи про знесення вказаного будинку в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством (пункт 2.2 Рішення).

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що визначені судовим рішенням у справі № 816/770/13-а пропозиції були внесені постійною комісією з питань містобудування, розвитку міського господарства Полтавської міської ради на розгляд виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Аналізуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений позов є обґрунтованим, а постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 14 квітня 2017 року прийнята безпідставно.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що в ході касаційного розгляду справи Судом встановлено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції, Суд приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що скасоване помилково.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Головуючий суддя В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа