Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.12.2020 року у справі №638/2084/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 638/2084/17

провадження № К/9901/42832/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м.

Харкова у складі судді Аркатової К. В. від 26 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Русанової В. Б., Бартош Н. С., Курило Л. В. від 24 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з невиплатою йому пенсії за грудень 2016 року, різниці у зв'язку з перерахунком пенсії з 8 квітня 2016 року по 1 грудня 2016 року та стягнення з нього суми переплати пенсії з квітня по листопад 2016 року включно;

- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України а Харківській області виплатити йому пенсію за грудень 2016 року, різницю у зв'язку з перерахуванням пенсії з 8 квітня по 1 грудня 2016 року;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області про стягнення суми переплаченої пенсії та повернути стягнуті кошти;

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 пенсії за грудень 2016 року, різниці у зв'язку з перерахунком пенсії з 10 серпня по 1 грудня 2016 року та стягнення суми переплати пенсії з серпня по листопад 2016 року включно.

Зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України а Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за грудень 2016 року, різницю у зв'язку з перерахуванням пенсії з 10 серпня по 1 грудня 2016 року.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області № 1 від 12 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 Перехідних положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу ", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу ", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу". Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Оскільки вищеЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до спеціальних Законів ("Про державну службу", "Про судоустрій" та ін. ).

Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинило дію, починаючи з 1 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з вказаної дати на ОСОБА_1 не поширюються встановленні частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції закону від 2 березня 2015 року № 213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тому з 1 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати пенсії.

Проте, до часу розгляду справи судом виплату пенсії за грудень 2016 року та різницю з урахуванням перерахунку з 8 квітня 2016 року позивачу не поновлено, одночасно з цим відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області з ОСОБА_1 утримують та будуть в подальшому утримувати 20% пенсії для погашення заборгованості, яка виникла в зв'язку з виплатами пенсії з квітня по листопад 2016 року включно.

24 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесені зміни, зокрема, до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Указаними змінами передбачено тимчасові (у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року) обмеження щодо виплат призначених пенсій/щомісячного довічного грошевого утримання особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру ", "Про судоустрій і статус суддів".

Такі ж зміни внесенні і до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Разом з цим, категорія ветеранів військової служби не внесена до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, де ветерани військової служби мають право на виплату військової пенсії в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за грудень 2016 року, різниці у зв'язку з перерахунком пенсії з 8 квітня 2016 року по 1 грудня 2016 року та стягнення переплати пенсії з квітня по листопад 2016 року - протиправним.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2017 року скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 пенсії за грудень 2016 року, різниці у зв'язку з перерахунком пенсії з 10 серпня по 1 грудня 2016 року та стягнення суми переплати пенсії з серпня по листопад 2016 року включно та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України а Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за грудень 2016 року, різницю у зв'язку з перерахуванням пенсії з 10 серпня по 1 грудня 2016 року та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2017 року залишено без змін.

5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме із отриманням статусу посадової особи органу місцевого самоврядування законодавець пов'язує факт припинення виплати пенсії, про що прямо зазначено в пункті 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на службі в органах місцевого самоврядування на відповідній посаді. Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, що є єдиною підставою для її поновлення.

Відтак, враховуючи те, що з 1 березня 2011 року і до часу розгляду справи судом позивач продовжує працювати в органах місцевого самоврядування на посаді начальника управління з організації роботи та загальних питань адміністрації Московського районну Харківської міської ради, він є посадовою особою (спеціальним суб'єктом) на яку безпосередньо розповсюджується дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Саме Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" є спеціальним актом, що підлягає застосуванню до позивача в силу його статусу (посади в органі місцевого самоврядування).

Стаття 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", в редакції з 2 березня 2015 року, містить зобов'язання для органів ПФУ щодо припинення виплати будь-якого виду пенсії особам які працюють в органах місцевого самоврядування та не містить виключень, щодо ветеранів військової служби.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII неконституційним не визнавався, він є чинним та підлягає застосуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Дзержинського районного суду м.

Харкова від 26 червня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 вересня 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківської області та до 1 грудня 2016 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 1 березня 2011 року ОСОБА_1 працює в Адміністрації Московського району Харківської міської ради на посаді начальника управління з організації роботи та загальних питань.

У період з 23 березня 2015 року по 7 квітня 2017 року ОСОБА_2 проходив військову службу в зв'язку з мобілізацією, з якої звільнений по демобілізації.

Відомості про демобілізацію з 7 квітня 2016 року та поновлення на службі в органах місцевого самоврядування надійшли до відповідача від Міністерства оборони України 10 листопада 2016 року разом із поданням про призначення пенсії.

З 1 грудня 2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області призупинено виплату пенсії ОСОБА_2, з підстав отримання відомостей про поновлення позивача на службі в органах місцевого самоврядування.

У період з 8 квітня 2016 року по 30 листопада 2016 року, тобто з моменту поновлення на посаді в органах місцевого самоврядування, пенсійним органом проводилася виплата пенсії позивачу в загальному розмірі 13867,46 грн.

9 грудня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області із заявою в якій просив роз'яснити причини невиплати пенсії.

Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області листом від 23 грудня 2016 року № 2299/Т-14 повідомило позивача про призупинення виплати пенсії з 1 грудня 2016 року, оскільки позивач працює в органах місцевого самоврядування, а також про наявність переплати пенсійних виплат з 8 квітня 2016 року по 30 листопада 2016 року в сумі 13867,46 грн, з підстав неповідомлення пенсійного органу про демобілізацію та повернення на роботу в органи місцевого самоврядування.

12 січня 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 1 про стягнення з ОСОБА_1 переплати суми пенсії в розмірі 13867,46 грн за період з 1 квітня 2016 року по 30 листопада 2016 року, виплаченої надміру в розмірі 20 % пенсії щомісячно до повного погашення суми.

8. Вважаючи рішення відповідача про стягнення з нього надміру виплаченої пенсії та дії щодо припинення виплати пенсії неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 5 Перехідних положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України ", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Оскільки вищеЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до спеціальних Законів ("Про державну службу", "Про судоустрій", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та ін. ).

Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах (в тому числі і на посадах в органах місцевого самоврядування), на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинило дію, починаючи з 1 червня 2015 року. Подібний висновок щодо правового застосування норм частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.

Таким чином, починаючи з вказаної дати на позивача не поширюються встановленні частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 2 березня 2015 року № 213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 1 червня 2015 року робота на займаній посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тому з 1 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме перше речення частини 1 статті 54, відповідно до якого (у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року) обмеження щодо виплат призначених пенсій / щомісячного довічного грошевого утримання особам (крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу ", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

10. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12.1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким внесено зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та визначено, що "тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу ", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поновлюється".

13. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених вище законів.

14. З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, відповідно до якого були внесені зміни до першого речення частини 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими встановлено, що "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру ", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поновлюється".

15. Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (набрав чинності з 1 січня 2016 року), тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

16. Згідно пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" дія Закону України "Про державну службу" поширювалась на органи і посадових осіб місцевого самоврядування лише в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

17. З 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, який, у відповідності до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" поширював свою дію на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

18. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Правовий статус посадової особи органу місцевого самоврядування встановлений законодавством, що регулює суспільні відносини з приводу діяльності органів місцевого самоврядування в України, а не іншими нормативно-правовим актами, в тому числі Законом України "Про державну службу".

20. При цьому, саме із отриманням статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, а не з правом на призначення спеціальних пенсій, законодавець пов'язує факт припинення виплати пенсії особі, яка працює в органах місцевого самоврядування, про що прямо зазначено в пункті 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

21. Таким чином, з 1 січня 2016 року єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на роботі в органах місцевого самоврядування. Таке обмеження щодо виплати пенсії законодавець передбачив на період роботи пенсіонера на відповідній посаді та за відповідних умов, виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного законодавства.

22. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу ", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

23. Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

24. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

25. Таким чином, на думку колегії суддів, виплата раніше призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років особі, яка працює на посаді віднесеній до держаної служби, підлягає поновленню лише з 20 грудня 2016 року.

26. Отже, враховуючи положення статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в частині того, що підставою для тимчасової невиплати пенсії є період служби в органах місцевого самоврядування, відповідач призупинивши виплату позивачу пенсії року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

27. Крім того, згідно висновку викладеному у постанові Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 504/1937/16-а положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" є спеціальними по відношенню до приписів статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у зв'язку з проходженням позивачем служби в органах місцевого самоврядування. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" містить зобов'язання для органів ПФУ щодо припинення виплати будь-якого виду пенсії особам, які працюють в органах місцевого самоврядування та не має жодних виключень, в тому числі стосовно ветеранів військової служби.

28. Наведене засвідчує, що відповідач, припиняючи нарахування і виплату позивачу за вислугу років в період з 1 грудня 2016 року, діяв в порядку, у спосіб та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України й прав позивача не порушив.

29. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 3 жовтня 2019 року у справі № 487/3380/16-а, від 23 квітня 2020 року у справі № 487/3114/16-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

І. В. Желєзний