Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2018 року

Київ

справа №357/527/17

адміністративне провадження №К/9901/16056/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2017 (суддя - Цуранов А.Ю.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., Межевич М.В., Земляна Г.В.)

у справі №357/527/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови від 01.12.2010 про накладення штрафу в межах виконавчого провадження №52768963.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2017 в задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2017 залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій було прийнято з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що на момент прийняття судом першої інстанцій ухвали про без руху, позивач був звільнений від сплати судового збору.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 2 пункту 35 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено, зокрема пунктом 18, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи.

Вищевказаний Закон №1774-VIII набрав чинності з 01.01.2017.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на день подання позовної заяви 16.12.2016, що підтверджується копією поштового конверту в матеріалах справи, Закон №1774-VIII не був чинним, а тому позивач не був звільнений від сплати судового збору, оскільки положення Закону №1774-VIII не мають зворотної сили.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність посилань позивача на відсутність коштів для сплати судового збору, оскільки позивачем не було надано суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження таких обставин.

Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому позовна заява мала бути залишена без руху.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа