Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №810/7172/14

касаційне провадження №К/9901/5314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 (суддя Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) у справі №810/7172/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулося до адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність щодо неповернення надмірно сплачених грошових зобов'язань та стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20150817,08грн.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 30.01.2015 позовні вимоги залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.04.2015 залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 без змін.

Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасувати та ухвалити судове рішення про направлення справи на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, пункту 4 Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167, частини четвертої статті 11, статей 112, 113, 159, частин першої та другої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав можливості сторонам врегулювати спір шляхом примирення, незважаючи на заявлене позивачем під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції 02.04.2015 відповідне клопотання про зупинення провадження у справі до 20.04.2015.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» предметом діяльності позивача, зокрема, є виробництво, розподілення, постачання, торгівля, купівля та продаж в Україні та за її межами електричної енергії, енергії, що виробляється з метою електро- та теплопостачання, і похідних продуктів енергетичного походження та засобів, устаткування і приладів, що використовується в даній галузі, постачання допоміжних послуг у сфері енергетики.

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 «Про затвердження Порядку та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» позивачем укладено ряд договорів про організацію взаєморозрахунків за участю органів Казначейської служби, органів фінансів міської ради та обласної держадміністрації, згідно з якими позивачем отримано кошти для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги та на погашення податкових зобов'язань в загальній сумі 120904902,46 грн., в тому числі з податку на додану вартість в сумі 20150817,08грн.

Позивач у вересні, жовтні та грудні 2013 року ініціював сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 20150817,08грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Такі суми коштів були зараховані до спеціального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 14010101 «надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого».

Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулось до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області із заявою від 21.11.2014 №8-1/8282 про повернення надмірно сплачених зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 20150817,08 грн. на рахунок підприємства.

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом від 05.12.2014 №4956/10/10-08-20-03-26/566 повідомила позивача про те, що:

в інтегрованій картці Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» за кодом бюджетної класифікації 14010101 «надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого» обліковуються кошти в сумі 20150817,08грн.;

у зв'язку з відсутністю податкового боргу в інтегрованій картці платника податків за кодом 14010100 «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)», зменшення заборгованості на суму вказаних надходжень не проводиться;

повернення коштів на розрахунковий рахунок платника, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету, чинним законодавством не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що кошти, які надійшли за кодом бюджетної класифікації 14010101 та не були використані у погашення недоїмки, є субвенцією держави, яку було виділено у 2013 році для погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», невикористаний залишок якої не підлягає поверненню платнику податків.

Суд касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1-3 та 6 статті 11 цього Закону).

Частиною другою статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цієї статті Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 затверджено Порядок та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок №167).

Згідно з абзацом 2 пункту 1 вказаного Порядку №167 субвенція надається із державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг затвердженим органами місцевого самоврядування тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №167 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

У відповідності до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України субвенція - це міжбюджетні трансфери для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Згідно з пунктом 32 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону) визначаються Законом про Державний бюджет України (пункт 6 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України).

Зі змісту вказаних положень вбачається, що у 2013 році непогашена заборгованість підприємств з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, що виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення затвердженим тарифам та що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості, на підставі укладених договорів про проведення взаєморозрахунків погашалася шляхом зарахування наданих безповоротно таким підприємствам з бюджету субвенцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, кошти в сумі 20150817,08грн., які отримані позивачем з бюджету як субвенція на підставі укладених багатосторонніх договорів про організацію взаєморозрахунків, Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» були спрямовані на сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зараховані до спеціального фонду за кодом бюджетної класифікації 14010101 «надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого».

Оскільки станом на 31.12.2014 у позивача була відсутня заборгованість перед бюджетом за зобов'язаннями з податку на додану вартість, то підстави для зарахування коштів в сумі 20150817,08грн. на рахунок за кодом бюджетної класифікації 14010100 «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у відповідача були відсутні.

Такі кошти в сумі 20150817,08грн. є невикористаним позивачем залишком субвенції, цільовим призначенням якої було погашення заборгованості податкових зобов'язань з податку на додану вартість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, що виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення затвердженим тарифам.

Законодавством України не передбачено повернення платнику невикористаних коштів, наданих з державного бюджету як субвенція з визначеним цільовим призначенням.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи позивача про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою ініційоване Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» питання про надання часу сторонам у справі для примирення спростовуються наявною в матеріалах справи ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 про залишення клопотання позивача про зупинення провадження у справі без задоволення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі №810/7172/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк