Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 539/375/17

адміністративне провадження № К/9901/24584/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017р. (суддя - Даценко В.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р. (судді - Старосуд М.І., Подобайло З.Г., Яковенко М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку із відсутностю у неї громадянства України, зобов'язати відповідача призначити та виплатити зазначену допомогу за період з 22.01.2016р. по 13.09.2016р. у розмірі 13712,45 грн. Просила поновити строк звернення до суду.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що є громадянкою Грузії, має посвідку на постійне місце проживання в Україні, у 2014 році отримала статус внутрішньо переміщеної особи, проте у виплаті щомісячної адресної допомоги їй було відмовлено у зв'язку із відсутностю у неї громадянства України.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача призначити і виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг, за період з 13.08.2016р. по 13.09.2016р.

В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду та прийнято в цій частині ухвалу, якою позовні вимоги за період з 22.01.2016р. по 12.08.2016р. залишено без розгляду.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що дії управління соціального захисту населення узгоджуються з приписами Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509, оскільки у період з 02.12.2015р. по 14.09.2016р. позивач із заявою про продовження виплати їй щомісячної адресної допомоги до відповідача не зверталась, а після звернення із відповідною заявою 14.09.2016р. позивачу вказану допомогу призначено на наступний період з 14.09.2016р. по 13.03.2017р., а тому ніяких перешкод для призначення або продовження виплати допомоги з боку відповідача не здійснено.

Посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Позивач надіслала заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якому просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції Закону № 921-VIII 24.12.2015р., який набрав чинності 13.01.2016р., внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509 «Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення», в редакції чинній до 09.09.2015р., довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 «Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», в редакції чинній до 09.09.2015р., грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 26.08.2015р. №636 (яка набрала законної сили 09.09.2015р.) внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 та №509, згідно з якими поняття «громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» замінено поняттям «внутрішньо переміщені особи».

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою Грузії, 22.06.2012р. отримала посвідку на постійне місце проживання в Україні серії ДН №05-13-413, є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання у АДРЕСА_1 та у зв'язку із проведенням антитерористичної операції перемістилась з тимчасово окупованої території разом із двома своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3. року народження) до м. Лубни Полтавської області.

Згідно довідки Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 17.10.2014р. №1630000118 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу.

Судами встановлено, що позивач отримувала щомісячну адресну допомогу у період з 20.10.2014р. по 19.04.2015р. в розмірі 1326,00 грн та у період з 03.06.2015р. по 02.12.2015р. в розмірі 884 грн.

У період з 22.01.2016р. по 13.09.2016р. адресна допомога позивачу не виплачувалась.

Листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 06.05.2016р. № Н-583/02 позивача повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 26.08.2015р. №636 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014р. №505, відповідно до яких грошова допомога не призначається іноземцям або особам без громадянства.

14.09.2016р. позивач звернулась до відповідача із заявою про продовження виплати їй щомісячної адресної допомоги.

Рішенням Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 15.09.2016р. позивачу призначено щомісячну адресну допомогу з 14.09.2016р. по 13.03.2017р. у розмірі 2210 грн щомісячно.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII (в редакції після змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015р. №921-VIII, що набрали чинності з 13.01.2016р.) та постанов Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 і №509 позивач має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 22.01.2016р. по 13.09.2016р., тобто з часу припинення її виплати по час призначення цієї допомоги на підставі поданої нею заяви.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги у період з 22.01.2016р. по 12.08.2016р., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено передбачений статтею 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права вона дізналась у січні 2016 року, проте до суду із позовом звернулась лише 13.02.2017р.

Такі висновки судів колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 передбачено порядок призначення спірної адресної допомоги, відповідно до якого така допомога призначається на підставі відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи. (пункту 3)

В порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) щодо законності та обґрунтованості судового рішення, приймаючи рішення про зобов'язання відповідача призначити позивачу адресну допомогу, судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи зверталась позивач із заявою до відповідача при призначення такої допомоги на наступний термін з січня 2016 року і чи приймав відповідач з приводу такої заяви будь-які рішення.

Невстановлення таких обставин, на думку колегії суддів, свідчить про передчасність висновків щодо протиправності дій відповідача щодо відмови у призначенні спірної адресної допомоги.

Відповідно частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017р. та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р. підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2017р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук