ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №826/19939/16

адміністративне провадження №К/9901/4919/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник позивача - Колосюк С.Л., представники відповідача - Кирилова О.В., Бурян М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОфісу великих платників податків ДФС на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року (суддя А.Б. Федорчук)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів: В.В. Файдюк, Є.І. Мєзєнцев, Є.В.Чаку)у справі №826/19939/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»доОфісу великих платників податків ДФС проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005034201 без дати; скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005044201 від 02 листопада 2016 року; скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28 грудня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані реальністю виконання спірних господарських операцій, проведених зі спірним контрагентом, що підтверджується оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами. Правочини, укладені між суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності, не мають ознак нікчемності, спрямовані на реальне настання наслідків, відповідають вимогам закону, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволені.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджується первинними документами.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанції відхилили вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі № 761/16902/16-к, яким, серед іншого, податковий орган обґрунтовував неможливість врахування у податковому обліку первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Укртейдтоп».

Суд першої інстанції відзначив, що ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України. Проте, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством, у судовому порядку не визнано недійсними. Також у вироку не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ «Укртейдтоп» з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації контрагента.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що вирок у справі № 761/16902/16-к не набрав законної сили, а тому встановлені ним обставини не звільняються від доказування. Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги не вбачається, яке правове значення для даної конкретної справи мають обставини, встановлені у вищезазначеному вироку, з урахуванням змісту взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, відповідачем не зазначено, яким чином вказані обставини стосуються осіб, з якими безпосередньо позивач перебував у господарських відносинах під час виконання укладених угод, яке значення мають вказані обставини для оцінки товариства як реального суб'єкта підприємницької діяльності.

Також у вироку відсутні відомості про господарські операції між позивачем та ТОВ «Укртейдтоп», а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі №826/18925/14, залишена без змін постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року).

Водночас, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема не враховано наявність вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі № 761/16902/16-к.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що співробітниками Офісу великих платників податків ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фудмережа» щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укртрейдтоп» (код ЄДРПОУ 40057267), а також дотримання валютного та іншого законодавства за весь період здійснення господарських взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1585/28-10-42-01/36387249 від 06.10.2016, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Фудмережа» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 5433370 грн.; п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6037077 грн. за звітний період січень 2016 року.

На підставі вказаного акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

№0005034201 (без дати), яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8150055,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6520044,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1630011,00 грн.;

№000504201 від 02 листопада 2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9055616,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6037077 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3018539,00 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін та збільшено на 510,00 грн. штрафні санкції за не подання скаржником до контролюючого органу оригіналів документів та їх копій, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0006994201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Судами також було встановлено, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «УКРТРЕЙДТОП» (Постачальник), з іншої сторони, були укладені ідентичні договори поставки: №10/12-15 від 10.12.2015 та №10/12-15 від 15.12.2015, на реалізацію яких були видані податкові накладні у січні 2016 року.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі № 761/16902/16-к засновника та керівника ТОВ «Укртейдтоп» ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України - пособництво у фіктивному підприємництві. А також ним встановлено, що ТОВ «Укртейдтоп» придбано за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, тобто встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Укртейдтоп».

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення Податкового кодексу України дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Між тим, згідно статті 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України Наказом № 1307 від 31.12.2015, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267, затвердило форму податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної (які були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних, повноважною особою.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду