Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа №816/4614/15

адміністративне провадження №К/9901/11906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року (суддя: Молодецький Р.І.) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року (судді: Любич Л.В., Сіренко О.І., Спаскін О.А.) у справі №816/4614/15 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України (далі - ВПВР Департаменту ДВС України), Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ), Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Мін'юсту), де третя особа: Київський відділ Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Київський відділ ДВС Полтавського МУЮ), в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову ВПВР Департаменту ДВС України від 23.07.2015 про закінчення ВП № 42607138 щодо виконання на користь ОСОБА_1 рішення ЄСПЛ № 29266/08 від 13.02.2014;

- визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ щодо незабезпечення належного контролю та забезпечити належний контроль за виконанням рішення ЄСПЛ №29266/08 від 13.02.2014 в частині зобов'язання України виконати постанову Київського районного суду м. Полтави від 19.02.2010 та ухвалу цього ж суду про роз'яснення рішення у справі № 2а-181/10;

- зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України забезпечити належне виконання вищеозначеного рішення ЄСПЛ в частині зобов'язання України виконати постанову Київського районного суду м. Полтави від 19.02.2010 та ухвалу цього суду про роз'яснення рішення від 20.06.2011 щодо зобов'язання УПФУ Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 11.08.2009 відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження часом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, судами не враховано, що рішення Європейського суду з прав людини № 29266/08 від 13.02.2014 в частині зобов`язання виконати рішення національних судів, ухвалених на його користь, залишилось не виконаним. Також позивач вважає, що Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини не забезпечено належного контролю за виконанням вказаного рішення.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 19.02.2010 постановою Київського районного суду м. Полтави у справі № 2а-181/10 визнано протиправною бездіяльність УПФУ Київського району в м. Полтаві щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 призначено пенсії, а також зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням 75% щомісячної додаткової пенсії за віком з 11.08.2009 , провести відповідні виплати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.06.2011 у справі № 2а-181/10 роз'яснено, що на виконання постанови Київського районного суду м. Полтави від 19.02.2010 перерахунок пенсії позивачу з врахуванням приписів ст. 67 Закону № 796-XII необхідно проводити до 18.06.2011.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 у справі «Васильєв та інші проти України» (заява № 29266/08) постановлено, що протягом трьох місяців держава - відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників (серед яких значиться ОСОБА_1), які підлягають виконанню та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України від 21.03.2014 було відкрито виконавче провадження № 42607138 з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 29266/08 від 13.02.2014.

Сторонами не заперечується, що 24.09.2014 на виконання Рішення ЄСПЛ від 13.02.2014 у справі «Васильєв та інші проти України» (заява № 29266/08) ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за моральну та матеріальну шкоду, еквіваленту 2000 євро (34 748,63 грн.), а також 472,50 грн. пені за прострочення виконання судового рішення.

23 Липня 2015 року державним виконавцем ВПВР ДВС МЮ України закінчено виконавче провадження № 42607138, у зв'язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість постанови державного виконавця ВПВР ДВС МЮ України про закінчення ВП № 42607138, у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі. При цьому вказали, що подальша зміна розміру пенсійного забезпечення позивача пов'язана зі зміною правового регулювання порядку здійснення виплат пенсій для осіб, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, що не було предметом розгляду суду при ухваленні судового рішення Київським районним судом м. Полтави від 19.02.2010.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень передбачених законом, в тому числі і судових, є завдання державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний здійснити заходи, необхідні для своєчасного і повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV унормовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В силу п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV (далі - Закон №3477-IV) встановлено, що під Рішенням у цьому законі мається на увазі: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;

Відповідно до статей 2 та 3 Закону №3477-IV порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом №606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 7 Закону №3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

У відповідності до ч. 1- 4 ст. 8 Закону №3477-IV виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом № 606-XIV.

Згідно ч. 5 цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 Закону № 606-XIV.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів (ч. 6 ст. 8 Закону №3477-IV).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на виконання Рішення ЄСПЛ від 13.02.2014 у справі «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08) ОСОБА_1 окрім виплати матеріальної та матеріальної шкоди, а також пені за прострочення виконання судового рішення, УПФУ Київського району в м. було здійснено перерахунок пенсії за період з 11.08.2009 по 01.11.2011відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням 75% щомісячної додаткової пенсії за віком.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення Європейського суду з прав людини №29266/08 від 13.02.2014 як частині виплати компенсаційних виплат, так і в частині зобов'язання України виконати постанову Київського районного суду м. Полтави від 19.02.2010 та ухвалу цього ж суду про роз'яснення рішення у справі № 2а-181/10 на користь ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.

В свою чергу, фактичною підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом стало зменшення розміру його пенсійного забезпечення після проведення відповідного перерахунку та виплати на виконання судових рішень на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011.

З даного приводу Верховний Суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (із змінами № 3491-VI від 14.06.2011) передбачено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Аналогічні застереження щодо застосування положень статей 50, 54 Закону № 796-XII також містили Закони України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «;Про Державний бюджет України на 2013 рік», «;Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Так, на виконання вищевказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011, якою врегульовано порядок обчислення розміру пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону № 796-XII.

В контексті наведених правових норм, колегія звертає увагу також на правову позицію ЄСПЛ з даного питання, викладену у справі «Великода проти України», у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008.

Так, у пункті 21 рішення від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява №43331/12) щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, отже, для скарги немає підстав.

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно ненадання Урядовим уповноваженим відповіді на скаргу позивача від 13.07.2015 колегія суддів зазначає, що вказані обставини повно та всебічно були досліджені судом апеляційної інстанції, яким встановлено, що вищезазначена скарга отримана Міністерством юстиції України 17.07.2015 та згідно реєстраційно-контрольної картки направлена до Департаменту державної виконавчої служби, яким, в свою чергу, надана відповідь позивачу листом від 24.07.2015 № Н-1480, Н-14680/1-20-2/621-11.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №816/4614/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець