Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.05.2018 року у справі №826/19911/14
Постанова КАС ВП від 25.12.2024 року у справі №826/19911/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №826/19911/14

адміністративне провадження №К/9901/50878/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві,

третя особа ОСОБА_1 ,

за участю ОСОБА_3

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Лічивецький І.О., Ісаєнко Ю.А.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа ОСОБА_1 , в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Маціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2014 ВП №31834223 та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у даній справі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні спірної постанови неправомірно застосовано положення ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки приписи вказаної правової норми щодо заборони примусового стягнення заставленого майна стосуються лише споживчих кредитів, виданих громадянам України, а у разі якщо іпотека забезпечує кредити, отримані юридичними особами, підприємцями або фізичними особами на неспоживчі цілі, то на них мораторій не розповсюджується.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Моціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2014 ВП №31834223.

4. Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умов, на підставі яких можуть встановлюватись обмеження щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, державним виконавцем не доведено, що квартира, яка була передана в іпотеку, використовується боржником як місце постійного проживання або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, та що у ОСОБА_1 у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а також що загальна площа вказаного нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що квартира використовується третьою особоюу даній справі як місце постійного проживання, у ОСОБА_1 у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна, а також що загальна площа вказаного нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів, дійшов висновку про те, що спірна постанова державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Маціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2014 ВП №31834223 прийнята відповідачем в межах та на підставі наявних у нього повноважень, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 15.05.2018 Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018.

8. У касаційній скарзі позивач, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що обмеження щодо примусового стягнення заставленого майна, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», можуть бути застосовані виключно щодо споживчих кредитів. На думку позивача, кредит, в рахунок погашення якого був укладений договір іпотеки, не є споживчим. Позивач посилається на позовну заяву в іншій цивільній справі, в якій чоловік ОСОБА_1 стверджує, що грошові кошти, які ОСОБА_1 отримала в кредит, були використані на допомогу подрузі ОСОБА_2 , для підтримки її підприємницької діяльності.

10. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 для розгляду справи №826/19911/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 адміністративну справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2007 між позивачем та третьою особою - ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку ПАТ «ПроКредит Банк» передано однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 . Вказаний договір підписано в якості забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою від 07.12.2007 №3249 та договорів про надання траншу від 07.12.2007 №1.36253/3249, від 24.06.2008 №1.39372/3249, від 27.01.2010 №111.41172/3249, що укладені між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 .

16. 18.11.2014 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Маціборук В.О. в межах виконавчого провадження №31834223 при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 07.06.2011 №2218 про звернення стягнення на квартиру з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

17. Вказана постанова мотивована тим, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, підлягає завершенню, а виконавчий документ - поверненню стягувачеві, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Законом України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена заборона щодо звернення на майно боржника, що виключає можливість виконання у встановлений спосіб.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Конституція України

18.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Закон України «Про виконавче провадження»

19.1. Пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

20. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

20.1. Відповідно до п. 1 Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

IV. Позиція Верховного Суду

21. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, іпотечний договір між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за рамковою угодою від 07.12.2007 №3249 та договорів про надання траншу від 07.12.2007 №1.36253/3249, від 24.06.2008 №1.39372/3249, від 27.01.2010 №111.41172/3249, що укладені між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 .

24. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що квартира, яка є предметом іпотеки, використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання, у ОСОБА_1 у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна, а також що загальна площа вказаного нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів.

25. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що ключовим аргументом позивача, який викладений в позовній заяві, є те, що на його думку наданий ОСОБА_2 кредит не має характеру споживчого, оскільки наданий їй для здійснення підприємницької діяльності. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач також звертає на це увагу. Однак, судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції, не надано належної правової оцінки вказаному аргументу.

26. Зі змісту п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вбачається, що мораторій застосовується за таких умов:

- майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті;

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя;

- у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа квартири, що є предметом іпотеки, не перевищує 140 кв. метрів.

27. Встановивши, що квартира, яка належить ОСОБА_1 та перебуває в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк», має загальну площу менше 140 кв.м., є місцем постійного проживання ОСОБА_1 та у власності останньої не перебуває іншого нерухомого житлового майна, суд апеляційної інстанції не встановив, чи виникли зобов`язання, в рахунок забезпечення яких було передано майно в іпотеку, із договору споживчого кредиту, укладеного з громадянином України. Зазначені обставини не були встановлені також судом першої інстанції.

28. Встановлення факту того, чи є кредит, наданий ОСОБА_2 . Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», споживчим, має значення для правильного визначення спору, оскільки лише за наявності всіх зазначених вище умов може бути застосований пункт 1 названого Закону.

29. Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено всіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо характеру наданого ОСОБА_2 кредиту, висновок апеляційного суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а відтак і висновок щодо правомірності винесення державним виконавцем спірної постанови є передчасним.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

32. Верховний Суд зазначає, що для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення мають бути повністю встановлені та з`ясовані обставини справи, а також надана належна правова оцінка доказам, що мають істотне значення для вирішення спору, зокрема рамковій угоді від 07.12.2007 №3249 та договорам про надання траншу від 07.12.2007 №1.36253/3249, від 24.06.2008 №1.39372/3249, від 27.01.2010 №111.41172/3249, що укладені між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 з приводу мети отримання кредитних коштів.

33. Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Згідно з ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

35. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій прийнято необґрунтовані рішення, ухвалені без дотримання норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

36. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові та дослідити наявні у справі докази, зокрема але не виключно, копії рамкової угоди №3249 від 07.12.2007, та договорів про надання траншу від 07.12.2007 №1.36253/3249, від 24.06.2008 №1.39372/3249, від 27.01.2010 №111.41172/3249, що укладені між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 в частині цільового призначення кредиту, з метою встановлення наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 скасувати, та справу направити на новий апеляційний розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду