Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №826/7065/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №826/7065/16

провадження №К/9901/22006/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, начальника Департаменту поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, прийняту у складі колегії суддів Мазур А.С. (головуючий), Балась Т.П. Літвінової А.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Літвінової Н.М, (головуючого), Ганечко О.М., Коротких А.Ю.

І. Суть спору

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, начальника Департаменту поліції Національної поліції України, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18 березня 2016 року № 367 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07 квітня 2016 року № 67 о/с про звільнення зі служби в поліції;

1.3. поновити на посаді інспектора роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок службового розслідування ґрунтується на обставинах, які підлягають встановленню та дослідженню в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, отже, на думку позивача, належним доказом вчинення ним правопорушення, яке полягає у перевищенні влади або службових повноважень відносно громадянина ОСОБА_7 та спричинення йому тілесних ушкоджень, може бути лише обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. Однак, на момент прийняття спірних наказів та на час звернення з цим позовом до суду, вирок - відсутній.

3. Крім того, вважає, що оціночні судження членів комісії щодо застосування ним фізичного впливу до ОСОБА_7 мають суперечливі висновки, тому посиланням на норми законодавства, вважає накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 05 лютого 2016 року до Департаменту патрульної поліції надійшов лист з Прокуратури міста Києва із проханням провести службове розслідування за фактом можливого перевищення влади або службових повноважень інспекторами роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_8

5. 14 січня 2016 року о 03:30 до чергової частини Головного управління Національної поліції у місті Києві по спец лінії « 102» надійшло повідомлення лікаря про те, що до відділення політравми Київської міської клінічної лікарні № 17 з підозрою на перелом 6-ї, 7-ї, 8-ї пари ребер, лівобічним пневмоторанком госпіталізовано громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який пояснив лікарям, що був побитий працівниками поліції за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до медичної довідки № 113 від 14 січня 2016 року, виданої Київською міською клінічною лікарнею № 17, ОСОБА_7 постановлено діагноз: переломи 9-го та 10-го ребра зліва, забій грудної клітини та алкогольне сп'яніння.

6. По даному факту третім слідчим відділом Прокуратури міста Києва проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 421600000000024, за ознаками злочину передбаченого частини другої статті 365 Кримінального кодексу України щодо можливого перевищення влади або службових повноважень інспекторами роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_8

7. 18 лютого 2016 року Департаментом патрульної поліції було видано наказ № 135 «Про призначення службового розслідування».

8. За результатами перевірки встановлено, що 13 січня 2016 року близько 23:40, перебуваючи у складі екіпажу Форт-0906, інспектором роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_8, неподалік Жулянського шляхопроводу у місті Києві було помічено транспортний засіб ВАЗ-2103, який рухався по дорозі з одностороннім рухом проти дозволеного напряму руху, чим створював аварійні обстановки. Підставою для зупинки транспортного засобу, відповідно до пункту 1 частини. 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», було порушення Правил дорожнього руху, а саме, не виконання дорожнього знаку 3.21 (в'їзд заборонено). Невдовзі, за допомогою світлових маячків червоного кольору, інспектори патрульної поліції зупинили даний автомобіль. За кермом автомобіля виявився громадянин ОСОБА_7, який мав ознаки алкогольного сп'яніння. На вимогу інспекторів патрульної поліції, водій надав документи на право керування транспортним засобом. Під час оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_7, спробував проникнути до службового автомобіля. На заваді цьому став спочатку інспектор патрульної поліції ОСОБА_8, а згодом інспектор патрульної поліції ОСОБА_1, які спробували затримати правопорушника.

8.1. При цьому, інспекторами патрульної поліції був застосований фізичний вплив (сила) на підставі ст. 44 Закону №580-VIII. Згодом, громадянина ОСОБА_7, було затримано та доправлено до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві для складання адміністративних протоколів. Після виходу з приміщення Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві, лікарями швидкої медичної допомоги, яка прибула на виклик, було надано медичну допомогу, а згодом поставлено діагноз: переломи 9-го та 10-го ребра зліва, забій грудної клітини та алкогольне сп'яніння.

8.2. Крім того, висновок службового розслідування містить посилання на те, що переглядом відеозапису із нагрудної відеокамери № 000562 інспектора роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_8. було встановлено, що 13 січня 2016 року о 23:37:45 інспектором поліції ОСОБА_1 було нанесено один удар ногою по лівій частині тулуба громадянина ОСОБА_7, при цьому громадянин ОСОБА_7 лежав спиною на землі і не загрожував своїми діями інспекторам патрульної поліції.

9. На підставі висновку службового розслідування, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України видано наказ № 637 від 18 березня 2016 року, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ст. 7, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ст. 29, ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, ст. 1, п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 1.2, 3.2 розд. ІІІ Наказу МВС України від 22 лютого 2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», положень Етичного кодексу працівника ОВС, інспектора роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

10. 07 квітня 2016 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України видано наказ № 67о/с «По особовому складу», яким відповідно до п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-242992), інспектора роти № 9 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві з 07 квітня 2016 року, з виплатою грошової компенсації за 8 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що затримання із застосуванням фізичної сили тривало значний проміжок часу, однак кінцева мета застосування не була досягнута - поліцейський захід, після декількох невдалих спроб, не був змінений на більш ефективний, так як була очевидна неможливість досягнути мети заходу. Застосування інспектором поліції ОСОБА_1 не можна вважати пропорційним, так як шкода, завдана охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_7 (тілесні ушкодження у вигляді перелому 9-го та 10-го ребра зліва, забої грудної клітини), перевищує блага для захисту якого його застосовано.

13. Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при визначенні виду дисциплінарно стягнення позивачу, за результатом службового розслідування, відповідачами було правомірно прийнято спірні накази.

IV. Касаційне оскарження

14. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновок службового розслідування містить суперечливі висновки про застосування ним фізичного впливу до ОСОБА_7, та оціночні судження членів комісії. Вважає, що для повної оцінки законності його дій щодо застосування сили до ОСОБА_7, суди повинні були дослідити матеріали кримінального провадження №42016100000000024 порушеної відносно нього, та матеріали кримінального провадження №12016100090000332 за фактом спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень напарнику ОСОБА_8

15. Позивач вважає, що в ситуації, яка склалась із громадянином ОСОБА_7, застосування спецзасобів без застосування фізичної сили було не можливим.

16. Вважає, що дисциплінарне правопорушення, яке ставиться йому в провину та стало підставою для видання спірних наказів, є складом кримінального правопорушення, Висновок службового розслідування ґрунтується на обставинах, що підлягають встановленню та дослідженню в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Отже, на думку касатора, належним доказом вчинення позивачем правопорушення, яке полягає у перевищенні влади або службових повноважень відносно ОСОБА_7, та спричинення йому тілесних ушкоджень може бути лише обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. Однак, на момент прийняття зазначених наказів та на теперішній час, вирок - відсутній.

17. З посиланням на норми законодавства вважає, що суди не повно з'ясували обставини справи, порушили норми матеріального та процесуального права, тому рішення судів підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

24. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

25. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

26. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

27. За змістом статті 42 Закону України "Про Національну поліцію" поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила), застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

28. Приписами статті 43 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

28.1. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

28.2. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

28.3. Поліцейські зобов'язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

29. Відповідно до статті 44 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

30. Пунктом 1 частини третьої статті 45 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

31. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

32. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

33. В силу частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім»я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

34. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

35. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

36. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

37. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

38. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

VI. Позиція Верховного Суду

39. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

40. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

41. Матеріалами службового розслідування було встановлено застосування інспектором поліції ОСОБА_1 фізичної сили до громадянина ОСОБА_7, а саме нанесення удару ногою по лівій частині тулуба ОСОБА_7, в той момент коли ОСОБА_7 лежав спиною на землі і не загрожував своїми діями інспекторам поліції.

42. За результатом проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилась у порушенні вимог Присяги працівника поліції, статей 7, 18, 29, 42 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1,7,12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1,2 Наказу МВС України від 22.02.2012 № 155, положень Етичного кодексу працівника ОВС

43. Доводи касатора про те, що для всебічного розгляду справи суди повинні були дослідити матеріали кримінального провадження № 42016100000000024 порушеної відносно нього, та матеріали кримінального провадження № 12016100090000332 за фактом спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень під час цього інциденту напарнику ОСОБА_8, відхиляються Верховним Судом, оскільки предметом розгляду даної справи є оскарження наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а не кримінальної відповідальності. Невиконання працівником поліції службової дисципліни та притягнення його, у зв'язку з цим, до дисциплінарної відповідальності, не має жодного відношення до розслідування кримінального провадження, за яким передбачена кримінальна відповідальність.

44. Тому, в даному випадку, суд встановлює обставини справи на підставі матеріалів службового розслідування і перевіряє дотримання відповідачами норм діючого законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні, не може бути підставою для не проведення службової перевірки на дотримання поліцейськими дисципліни.

45. Судами попередніх інстанції встановлено, що висновок службового розслідування, був сформований з урахуванням не тільки пояснень інспекторів поліції, але і з урахуванням відеозапису нагрудної відеокамери № 000562 інспектора поліції ОСОБА_8., що в повні мірі відобразило обставини та перебіг подій. Право позивача на надання пояснень під час проведення службового розслідування порушене не було.

46. Застосування фізичної сили до громадянина ОСОБА_7 без обов'язкового попередження про її застосування, позивачем не заперечується, але позивач вважає, що вчинення ним таких дій було необхідною мірою під час посягання ОСОБА_7 на здоров'я поліцейського ОСОБА_8.

47. Верховний Суд вважає такі доводи касатора необґрунтованими, оскільки дії позивача у нанесенні удару ногою по лівій частині тулуба громадянина ОСОБА_7, в момент коли він лежав спиною на землі і не загрожував своїми діями інспекторам поліції, не можна вважати пропорційними, оскільки шкода, завдана охоронюваним законом правам та інтересам громадянину ОСОБА_7 (тілесні ушкодження у вигляді перелому 9-го та 10-го ребра зліва, забої грудної клітини) перевищує блага для захисту якого її застосовано.

48. Таким чином Верховний Суд вважає, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

49. Докази, які б спростовували висновки судів в матеріалах справи відсутні.

50. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

51. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 826/7065/16-а залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець