Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №826/27024/15

адміністративне провадження №К/9901/27719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 (суддя Мельничук В.П.) у справі №826/27024/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма центр законодавчих ініціатив» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма центр законодавчих ініціатив» (далі - ДП «Консалтингова фірма центр законодавчих ініціатив») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) від 13.12.2012 №0021621501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 виправлено описку в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 та викладено її в новій редакції. Апеляційну скаргу представника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя - Дегтяр Ольги Михайлівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2016 у справі за позовом ТОВ «Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя оскаржила її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з тим, що заявником апеляційної скарги своєчасно виконано вимоги ухвали суду про усунення недоліків.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, який полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Відповідно до частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано 10.05.2016 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.114).

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 у даній справі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 16.05.2016 №8789/10/10-017 надіслано платіжне доручення від 13.05.2016 №214 про сплату судового збору в розмірі 2794,73 грн., які згідно штампу вхідної кореспонденції Київським апеляційним адміністративним судом отримано 19.05.2016 (а.с. 120-121).

Наведене свідчить, що заявником апеляційної скарги в межах надано строку виконано вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 про усунення недоліків.

Поряд з цим, слід зазначити те, що при обмеженні апеляційного та касаційного оскарження судових рішень порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950р., яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального закону.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна