Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №127/20740/17

адміністративне провадження №К/9901/1324/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання рішення протиправним та скасування його, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Прокопчук А.В. від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г. від 14 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання рішення протиправним та скасування його, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправним непризначенням пенсії за вислугу років, всупереч наявності необхідного стажу.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці № 12392 від 25 вересня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці призначити та провести обчислення ОСОБА_2 пенсії за вислугою років, відповідно до частини першої, частини шостої пункту 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, та виплатити її ОСОБА_2, починаючи з дня звернення, тобто з 25 вересня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зміст та обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, отже позивач має достатній стаж для призначення пенсії за вислугу років та додаткові гарантії соціального захисту з боку держави як працівник прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно незастосовані до спірних правовідносин положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, відповідно до якого в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, а доводи касаційної скарги спростовують висновки, наведені в судових рішеннях, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працює в органах прокуратури Вінницької області з 01 вересня 1989 року по сьогоднішній день. Стаж прокурорсько-слідчої роботи ОСОБА_2 в органах прокуратури Вінницької області станом на 26 вересня 2017 року становить 21 рік 0 місяців 02 дні. Періоди працевлаштування в органах прокуратури Вінницької області підтверджуються довідкою прокуратури Вінницької області від 14 вересня 2017 року та копією трудової книжки НОМЕР_1. Загальний стаж роботи становить 26 років 7 місяців 03 дні, в тому числі 21 рік 02 дні - стаж на прокурорських посадах.

25 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 12392 від 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Відмова у призначенні пенсії обґрунтована тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до спеціальних законів, в тому числі до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються і не перераховуються.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача ОСОБА_2 звернулась з даним позовом до суду.

14 жовтня 2014 року було прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VIІ. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень цей закон набрав чинності з 15 липня 2015 року, крім окремих положень, які вступили в силу раніше або пізніше зазначеної дати. В преамбулі закону вказано, що він визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Отже, даний закон носить спеціальний характер, тобто його застосування є пріоритетним у правовідносинах, учасником яких є органи прокуратури, прокурори та інші працівники органів прокуратури, включаючи правовідносини, які виникають з приводу соціального, матеріально-побутового забезпечення прокурорів.

В той же час після прийняття, але до моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру", а саме 02 березня 2015 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01 квітня 2015 року, крім деяких положень. В пункті 5 Перехідних положень цього закону зазначається, що в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до ряду законів, зокрема, й Закону України "Про прокуратуру".

Оскільки вказаний Закон не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то відповідно з вказаної дати призначення та виплата всіх пенсій (включаючи пенсію по інвалідності) на підставі Закону України "Про прокуратуру" припиняється.

Тобто, з 01 червня 2015 року ОСОБА_2 втратила право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру.

Аналогічна правової позиції висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2016 року в справі № 333/6710/15-а.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з тим, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року.

Отже, колегія суддів доходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - задоволенню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також врахувала правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці та скасування постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин пункт 5 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213, то їх рішення підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання рішення протиправним та скасування його, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко