Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/1901/17 822/1889/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (суддя Петричкович А.І.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (судді Сушка О.О., Смілянець Е.С., Залімський ІФ.Г.)

у справі №822/1889/17

за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про скасування акту і податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У липні 2017 року Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (далі Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування акту і податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі ДФС).

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що відповідач за наслідками проведеної перевірки склав акт, в якому виклав свої висновки про те, що в порушення вимог Податкового Кодексу України позивачем занижено суму податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушень чинного законодавства у діяльності Підприємства, позивач просив частково скасувати акт перевірки від 04.04.2017 та податкові повідомлення-рішення від 26.04.2017.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення - рішення №0002671401 і №0002681401 від 26.04.2017. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Підприємство відзиву на касаційну скаргу не надало.

21.12.2017 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, ДФС складено акт від 04.04.2017 в якому, крім іншого, відображено висновки контролюючого органу про те, що було виявлено наступне:

- в порушення п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.7, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України Підприємством занижено податок на додану вартість на суму 748 109 грн.

- в порушення пп.200-1.3 ст. 200-1 ПК України завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за червень 2015 на суму 675 292 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні.

На цій підставі ДФС 26.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002671401, яким за порушення п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.7, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 675 292 грн. за основним платежем та 168 823 грн. за штрафними санкціями; №0002681401, яким за порушення пп.200-1.3 ст. 200-1 ПК України застосовано штрафні санкції на суму 67 529, 20 грн.

Свої дії щодо цього ДФС обґрунтовує тим, що Підприємство, яке здійснює постачання теплової енергії населенню, формує податковий кредит і податкові зобов'язання по касовому методу. До декларації з ПДВ за листопад 2014 позивач надав Додаток 8 без копій документів, що підтверджують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів або первинних документів, що підтверджують факт отримання товару. До складу податкового кредиту за період грудень 2014 року позивач відніс ПДВ по податкових накладних які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте Підприємство при включенні ПДВ до податкового кредиту за період грудень 2014 року з заявою зі скаргою на постачальника - НАК «Нафтогаз Україна» до податкового органу не зверталось. Крім того, НАК «Нафтогаз Україна» виписував свої податкові накладні не за касовим методом, а за загальним правилом.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем за касовим методом був сформований податковий кредит в сумі 675 292 грн.: за листопад 2014 в сумі 358 720 грн., грудень 2014 в сумі 316 572 грн.

Згідно з п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України в цьому дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що при поданні декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2014 року, в яких задекларовано податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних №8134 від 31.03.2013 та №22137 від 30.11.2013 позивач діяв у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 ПК України та надав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на свого постачальника, яким порушено порядок заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної.

Подання платником заяви зі скаргою на постачальника з представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій надає право платникові на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за наявності недоліків в оформленні податкової накладної та її відсутності.

Таким чином помилковими є висновки відповідача щодо неможливості для позивача при визначенні розміру податкового кредиту за листопад 2014 в сумі 358 720 грн. та за грудень 2014 року в сумі 316 572 грн. враховувати податкові накладні НАК «Нафтогаз Україна» №8134 від 31.03.2013 та №22137 від 30.11.2013.

Наведене, а також те, що контролюючий орган не оспорює реальність операцій позивача з НАК "Нафтогаз України" по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 унеможливлює, відповідно до положень статті 109 ПК України застосування до позивача відповідальності, передбаченої законом.

Скасування повідомлення-рішення №0002671401, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 675292грн., обумовлює і скасування повідомлення-рішення №0002681401, яким за порушення пп.200-1.3 ст. 200-1 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції на суму 67529,20 грн. передбачених пунктом 41 підрозділу 2 розділу XX ПК України, оскільки є похідними вирішення питання щодо правильності визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо часткової обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Підприємством вимог Податкового Кодексу України спростовано під час розгляду справи.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази у відповідності до вимог частин першої, другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер