Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/2497/17 808/2391/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Татарінова Д.В. від 08 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Головко О.В., Ясенової Т.І., Суховарова А.В. від 03 серпня 2017 року

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (далі - Підприємство, платник податків, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 02 лютого 2015 року № Ю/15/17, з мотивів її необґрунтованості та протиправності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимоги про сплату боргу № Ю/15/17 від 02 лютого 2015 року в частині 764 645,22 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту погашення позивачем заборгованість по єдиному соціальному внеску в частині боргу на суму 764 645,22 грн., внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу в цій частині. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що у Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» станом на 01 лютого 2015 року наявний борг по сплаті єдиного внеску у сумі 204621,30 грн. та зазначена обставина підтверджена представником позивача в судовому засіданні, з огляду на що в цій частині вимога є правомірною.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій також виходили з положень статті 36 Податкового кодексу України та статті 95 Цивільного кодексу України, встановивши відсутність порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині здійснення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування через відокремлений підрозділ.

У липні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заявник касаційної скарги, пославшись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), статтю 15, п.87.7 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 № 609 (далі - Порядок), доводить безпідставність висновків судів попередніх інстанцій та позивача стосовно того, що сплачені відокремленим підрозділом суми єдиного внеску можна вважати сплаченими Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад». Відповідач зауважує, що відповідно до пункту 8 Порядку, у разі заповнення поля «призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ береться до виконання. При цьому, у разі якщо поле «Код платника» не відповідає коду платника в полі «Призначення платежу», сплачені суми єдиного внеску зараховуються на код платника, що є власником рахунку. В даному випадку, згідно платіжних доручень в полі «код платника» зазначено - ЗТФ ЗДП «Радіоприлад» (код 25764081), в призначенні платежу - ЗДП «Радіоприлад» (код 14313317), таким чином згідно Порядку грошові кошти зараховані на рахунок першого.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в він якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін, пославшись на обґрунтованість та законність цих рішень. Зауважив, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року по справі № 808/507/16, яка набрала законної сили 21 лютого 2017 року, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не відображення в інтегрованій картці Підприємства (позивача у справі) сплачені Відособленим підрозділом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» ЗТФ сум єдиного внеску за Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» відповідно до платіжних доручень, в яких міститься ідентифікаційний код клієнта, що відповідає коду Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на загальну суму 2151318,29 грн. та зобов'язано вчинити дії щодо зарахування та відображення сплачених сум єдиного внеску.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки № Ю- 15/17 від 02 лютого 2015 року на суму 969102,07 грн.

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (ідентифікаційний код 14313317) зареєстровано як юридична особа 02 липня 1993 року.

27 вересня 1999 року створено Відособлений підрозділ ЗДП «Радіоприлад» Зовнішньоторгівельна фірма, без права юридичної особи.

Наказом Генерального директора Підприємства від 27 вересня 1999 року №431 затверджено положення «Про відособлений підрозділ Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» Зовнішньоторгівельну фірму» (надалі - Положення), згідно пункту 1.5 якого, відособлений підрозділ відповідає за зобов'язаннями Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» у випадках, передбачених законодавством.

Наказом Підприємства від 30 травня 2008 року №137-к ОСОБА_1 переведено на посаду заступника генерального директора з ЗЄЗ, маркетингу та збуту директор ЗТФ 154 та 18 червня 2013 року йому видані довіреності, які містяться в матеріалах справи, як на заступника директора, так і на директора ЗТФ, на представлення інтересів позивача у відносинах з усіма фізичними та юридичними особами, в т.ч. підприємствами та організаціями, правовими, адміністративними, господарськими та іншими установами, незалежно від їх форм власності та підпорядкування з усіх без винятку питань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачувався позивачем через Відособлений підрозділ Зовнішньоторгівельна фірма Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», що підтверджується копіями платіжних доручень.

Відповідач вважає, що Підприємством не погашено борг по сплаті єдиного внеску, оскільки кошти сплачені з рахунка відособленого підрозділу.

Відповідно до приписів статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В межах спірних відносин структурний підрозділ не є суб'єктом господарювання, відповідно до Статуту підприємства не має окремого балансу, що виключає його із кола роботодавців. Отже, роботодавцем в розумінні Закону № 2464 є виключно юридична особа в цілому - позивач у справі.

Положення статті 64 Господарського кодексу України та статті 95 Цивільного кодексу України, передбачають право підприємства створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Відокремлені підрозділи наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Колегія суддів зазначає, що мета справляння єдиного внеску, яка полягає у забезпеченні страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, Підприємством досягнута шляхом його сплати через рахунок, відкритий на свій відокремлений підрозділ, кошти на якому є майном позивача, як юридичної особи.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування преюдиції, оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 808/1866/15 від 11 лютого 2016 року, яка набрала законної сили 10 червня 2016 року, встановлено неправомірність не зарахування відповідачем сплачених Відособленим підрозділом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» ЗТФ сум єдиних внесків за позивача до облікової картки платника збору ЗДП «Радіоприлад» відповідно до платіжних доручень.

Вищенаведене спростовує доводи касаційної скарги, протиправність спірної вимоги про сплату боргу в частині суми 764 645,22 грн. доведена Підприємством при розгляді справи в судах попередніх інстанцій.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.Я.Олендер

С.С.Пасічник