Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.11.2025 року у справі №320/7751/22
Постанова КАС ВП від 05.11.2025 року у справі №320/7751/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа №320/7751/22

адміністративне провадження № К/990/21192/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Бенчук О.О,

представника Позивача: Білик О.Б.,

представника Відповідача: Басманової О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року (суддя Колеснікова І.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року (судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.),

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стармедсервіс"

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стармедсервіс" (далі також - Позивач, ТОВ "Стармедсервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у Київській області (далі також - Відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2022 року №0053240705 про відмову у наданні бюджетного відшкодування в сумі 4 345 220,00 грн;

- зобов`язати ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Стармедсервіс" у розмірі 4 345 220,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначав про те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а отже спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому вказував, що наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення має бути внесення Відповідачем до Реєстру даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Стармедсервіс" у розмірі 4 345 220,00 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 5 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2022 року №0053240705, складене ГУ ДПС; зобов`язав ГУ ДПС внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Стармедсервіс» у розмірі 4 345 220,00 грн.

Роблячи висновок про невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що:

- Відповідачем в акті перевірки від 21 лютого 2022 року №2651/10-36-07-05/43615346 (далі також - Акт) зафіксовані та визнані обставини щодо укладання договору оренди нежитлового приміщення № 02/22 від 1 листопада 2021 року між Позивачем та ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» й складання до нього акту прийому- передачі від 1 листопада 2021 року;

- згідно з Актом на складі за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15 проводилася інвентаризація запасів, результати якої зафіксовані протоколом від 11 лютого 2022 року. По даній обставині зауважень, претензій та порушень контролюючим органом не встановлено, а отже останній з результатами інвентаризації погодився;

- імпортні операції здійснено на підставі умов контракту №УТК2021-111 від 1 серпня 2021 року, укладеного між Компанією «VIVATEX TRASING Kft.» (Продавець-нерезидент) та ТОВ «Стармедсервіс» (Покупець). Поставка товару за вказаним контактом підтверджується вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД), а оплата - платіжними дорученнями;

- Відповідач зазначивши в Акті, що надані Позивачем платіжні доручення не можуть бути враховані при перевірці та при бюджетному відшкодуванні, оскільки заповнені всупереч вимогам Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за №974/27419 (далі - Порядок № 666), водночас не конкретизував, що саме порушено чи не заповнено;

- банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними, і сторонніх втручань в систему "Клієнт-Банк" не встановив. Здійснена банком перевірка достовірності електронного цифрового підпису підтвердила, що платежі підписані легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику ТОВ «Стармедсервіс». Також фактична оплата підтверджується випискою з банківського рахунку за період з 1 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року;

- обставини перевезення товару за Договором організації транспортно-експедиційних послуг №17/85 від 9 листопада 2021 року, укладеного між Позивачем та Товариство з обмеженою відповідальністю «БАКЕРІТ» (далі - ТОВ «БАКЕРІТ») підтверджуються самим договором, міжнародними товарно-транспортними накладними, товарно-транспортними закладними (далі також - ТТН) та актом надання послуг. Зауважень чи інших порушень в розрізі цих операцій Відповідачем не зазначається та встановлено не було. Вказаний договір не припинений та не розірваний. Інших договорів Позивач та ТОВ «БАКЕРІТ» не укладали;

- відповідно до декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року було заявлено до бюджетного відшкодування від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 4 345 220, 00 грн (рядок 20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість), яке виникло за період листопад - грудень 2021 року. Оплати було здійснено у листопаді-грудні 2021 року, що підтверджено платіжними дорученнями.

- згідно з абзацом 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням встановлених судом у справі обставин, з метою відновлення прав Позивача в повному обсязі є законною вимога про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Стармедсервіс» у розмірі 4 345 220,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком, що сформував суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд зазначив наступне:

- представник Відповідача у судовому засіданні зауважив, що порушення Порядку № 666 при оформленні платіжних документів полягає в тому, що в них не зазначені коди класифікації податків. Водночас спростувати факт сплати та надходження до відповідних бюджетних рахунків митних платежів представник Відповідача не зміг. Як і не надав стверджувальної відповіді на питання, що податкові платежі, про відшкодування яких звернувся Позивач, при розмитненні товарів сплачені не були;

- доводи Відповідача щодо залучення для перевезення товару легкових автомобілів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки були спростовані наданими доказами до матеріалів справи, які підтверджують, що перевезення товару здійснювалось виключно вантажними тягачами з контейнеровозами;

- відповідно до змісту протоколу від 11 лютого 2022 року засідання інвентаризаційної комісії нестач та лишків не виявлено. Відповідно до інвентаризаційного опису по рахунку 281 «Товари на складі» від 11 лютого 2022 на складі за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15, зберігаються товарні записи у кількості 2240472 одиниць, загальною вартістю за даними бухгалтерського обліку 21 584 543,23 грн. Документи щодо проведення інвентаризації були надані Позивачем до перевірки, враховані перевіркою, жодного зауваження в Акті не зафіксовано. Також посадовими особами ГУ ДПС не зафіксовано факт недопуску уповноваженими особами ТОВ «Cтармедсервіс» до приміщень/складів підприємства для особистого візуального огляду ТМЦ;

- акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить детального посилання на первинні документи, якими оформлені фінансово-господарські операції, чи будь-які інші документи, які підтверджують наявність факту порушення та вказують на відмову у бюджетному відшкодуванні. Також в Акті зазначено порушення порядку заповнення платіжних доручень, однак не вказано у чому конкретно полягає порушення, яких саме платіжних документів це стосується.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

На думку Відповідача, суди попередніх інстанцій в частині задоволення немайнових вимог Позивача ухвалили судові рішення без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України у подібних правовідносинах, а саме, викладених в постановах від 27 червня 2024 року у справі № 320/15412/21, від 29 лютого 2024 року у справі № 380/7564/22. Також, як зазначив Відповідач, висновки, аналогічні сформованим в зазначених вище постановах, висловлені Верховним Судом в постановах від 21 листопада 2024 року у справі № 908/1717/22, від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18, від 23 травня 2024 року у справі № 380/5557/22, від 15 лютого 2024 року у справі №803/121/16, від 6 грудня 2023 року у справі № 380/2506/21, від 31 січня 2024 року у справі № 640/1595/21, від 29 лютого 2024 року у справі № 380/7564/22 висновків.

Відповідач стверджує, що у разі набрання законної сили рішенням суду у цій справі не пізніше наступного дня контролюючим органом буде вчинено відповідні дії щодо внесення до Реєстру відомостей щодо узгодженості сум бюджетного відшкодування на підставі чого у подальшому буде здійснено заходи щодо відшкодування податку на додану вартість на рахунок Позивача. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Стармедсервіс» у розмірі 4345220,00 грн, які не підлягають задоволенню на стадії ухвалення рішення судом першої інстанції.

Також Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано приписи пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), й не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 440/3783/18, від 10 серпня 2022 року у справі № 520/11948/19, від 13 липня 2022 року у справі № 640/18540/18, від 6 червня 2018 року у справі №811/2247/14.

Вказує, що його доводи щодо невідповідності складених ТТН вимогам пункту 11 Правил № 363, внесення до них недостовірних відомостей, та мотиви їх відхилення судом апеляційної інстанції не знайшли свого відображення в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Наголошує, що для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Зазначає, що ним було надано суду докази, що ТОВ «Бакеріт», яке за твердженням Позивача надавало йому послуги за договором організації транспортно-експедиційних послуг № 99/17 від 15 жовтня 2021 року: відповідно до АІС «Автомобіль» не має власних зареєстрованих вантажних автомобілів, а зазначені у ТТН транспортні засоби належать іншим фізичним та юридичним особам; не подає податкову звітність та повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, форми № 20-ОПП, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність власних чи орендованих об`єктів оподаткування, наявність власних трудових ресурсів, факт залучення третіх осіб для виконання експедиційних послуг. А також покликається на те, що наданими Позивачем банківськими виписками не підтверджується факт оплати послуг ТОВ «Бакеріт». При цьому вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідним доводам оцінки надано не було та мотивувальна частина оскаржуваних судових рішень не містить обґрунтування про їх відхилення з посиланням на правові норми.

Стверджує, що надані Позивачем суду ТТН містять наступні недоліки: в графі «Автомобіль» не вказані марка, модель та тип відповідного автомобіля; відсутні дані та інформація про вантажно-розвантажувальні операції, дату та час прибуття товару на склад Позивача і підпис відповідальної особи. При цьому транспортні засоби, за допомогою яких здійснювалось перевезення ТМЦ, не належать ані перевізнику ТОВ «БАКЕРІТ», ані Позивачу.

Вказує, що за відомостями, які внесені до ТТН №212955 від 17 листопада 2021 року, № 214109 від 3 грудня 2021 року, товаро-матеріальні цінності перевозились наступними транспортними засобами:

- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), який перевозив вантаж масою 13 тон 720 кг. Однак, відповідно до даних АІС «Автомобіль» автомобіль з вищезазначеним номерним знаком містить наступні характеристики: марка: AUDI A2; тип тз - легковий; максимальна вантажопідйомність складає 530 кг;

- автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), який перевозив вантаж масою 16 тон 390 кг. Однак, відповідно до даних АІС «Автомобіль» автомобіль з вищезазначеним номерним знаком містить наступні характеристики: марка - MERCEDES-BENS 230; тип тз - легковий; максимальна вантажопідйомність складає 500 кг.

Покликається на те, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 9 72 - 78 90 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), а саме: неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суди попередніх інстанцій визнали встановленими.

Зазначає, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції не містять висновків за наслідками оцінки аргументів Відповідача стосовно не підтвердження факту зберігання ТОВ «Стармедсервіс» придбаного товару за імпортними контрактами за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15.

Вказує, що під час судового розгляду справи звертав увагу судів попередніх інстанцій на ту обставину, що відповідно до інформації з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 стала керівником ТОВ «БАКЕРІТ» лише з 11 листопада 2021 року, однак суди не надали оцінки вказаним доводам та визнали прийнятним твердження Позивачем, що Нагорна І.Л. мала повноваження на укладання та підпис договору організації транспортно-експедиційних послуг № 17/85 від 9 листопада 2021 року, яке не забезпечено жодним письмовим доказом та спростовується наявними у справі документами.

Відзначає, що судами попередніх інстанцій під час з`ясування обставин справи не враховано обставину, що станом на момент звернення з позовом до суду та під час судового розгляду цієї справи ТОВ «Стармедсервіс» не надано до суду жодних доказів вчинення ним будь-яких дій з метою виконання своєї господарської діяльності з подальшої реалізації імпортованого товару, який за твердженням Позивача перебуває у його володінні без будь-якого руху з листопада - грудня 2021 року. Зазначене, на думку Відповідача, свідчить про те, що Позивачем не підтверджено факту наявності в нього відповідної розумної економічної причини (ділової мети), яка полягає в подальшій реалізації імпортованого товару із отриманням прибутків, приросту активів, отримання відповідного економічного ефекту.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ТОВ «Стармедсервіс» подано до ГУ ДПС в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року, в рядку 20.2.1 якої заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 4 345 220, 00 грн. Сума від`ємного значення податку на додану вартість виникла у зв`язку із здійсненням імпортних операцій. Відсоток обсягу імпортних операцій склав: у листопаді 2021 року - 98,05 % (сума поставки 1 782 788, 00 грн), у грудні 2021 року - 98,49% (сума поставки 2 562 432, 00 грн).

ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стармедсервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки складено акт від 21 лютого 2022 року №2651/10-36-07-05/43615346, яким встановлено порушення вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), Порядку №666, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим відмовлено в бюджетному відкопуванні на загальну суму 4 345 220,00 грн.

На підставі Акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2022 року №0053240705 за формою «ВЗ», яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за грудень 2021 року у сумі 4 345 220,00 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1. Щодо податкового повідомлення - рішення.

За визначенням, наведеними у підпунктах 14.1.18, 14.1.36 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України: бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до підпунктів «а» та «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19, від 19 лютого 2025 року у справі №420/11599/24.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статі 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з положеннями пункту 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з положеннями частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження формування об`єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, а також сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Аналіз вказаних правових норм свідчить, що платник податку формує податковий кредит за реальними (фактично вчиненими) господарськими операціями, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Тобто, визначальною має бути подія, підтверджена документально, а не формальне складення документів про таку подію, що цілком узгоджується з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Зазначена правова позиція є послідовною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа № 460/2315/19), від 19 жовтня 2023 року (справа № 420/18874/22), від 09 листопада 2023 року (справа № 480/1162/22).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що імпортні операції здійснено на підставі умов контракту від 1 серпня 2021 року №УТК2021-111, який було укладено між Компанією «VIVATEX TRASING Kft.» (Продавець-нерезидент) та Позивачем (Покупець).

Відповідно до умов зазначеного контракту продавець передає у власність покупця товари, а покупець повинен прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного контракту. Найменування, ціна, кількість, умови поставки визначаються сторонами в Інвойсах. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, ліцензійні платежі за використання торгових марок. Загальна сума контракту складає загальну суму поставки окремих партій товару, визначених в окремих Інвойсах в обсязі та складає 1000000 доларів США. Валюта контракту - долар США. Поставка товару повинна виконуватись автомобільним транспортом, морським авіатранспортом, в редакції «Інкотермс 2010». Датою поставки партій товару вважається дата оформлення митних декларацій з відповідними відмітками митниці.

Поставка товару, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджується вантажно-митними деклараціями. До перевірки, як і до матеріалів справи, надані платіжні доручення з електронним цифровим підписом, що підтверджують оплату за поставлений товар сум зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ.

В Акті зазначено, що перевіркою встановлено наявність платіжних доручень, що заповнені всупереч вимогам Порядку №666, та не можуть бути враховані при перевірці та при бюджетному відшкодуванні. Але при цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідачем не конкретизовано, що саме порушено чи не заповнено.

Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в судовому засіданні представник Відповідача зауважив, що платіжні документи оформлені з порушенням Порядку № 666, а саме в них не зазначені коди класифікації податків. Водночас спростувати факт сплати та надходження до відповідних бюджетних рахунків митних платежів представник Відповідача не зміг. Як і не надав стверджувальної відповіді на питання, що податкові платежі, про відшкодування яких звернувся позивач, при розмитненні товарів сплачені не були.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що платіжні доручення, надані Позивачем на підтвердження оплати за контрактом від 1 серпня 2021 року №УТК2021-111, містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувану. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувана.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція) електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами;

Статтею 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Пунктом 2.1. Інструкції передбачено, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів та їх реєстрів заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.5 Інструкції якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування"; немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено законами України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; у розрахунковому документі платник-резидент не заповнив реквізит "Код країни нерезидента" отримувача; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції. У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цьому випадку саме банк перевірив електронний підпис, перевірив цілісність, достовірність, авторство електронного документа на переказ, перевірив та встановив наявність всіх необхідних для платіжного доручення реквізитів та його відповідність вимогам чинного законодавства України (наявні дата і номер, назва, код платника та номер його рахунку, код банку платника, назва, код одержувача платежу та номер його рахунку, код банку одержувача, сума цифрами, призначення платежу). Тобто, банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними і сторонніх втручань в систему "Клієнт-Банк" не встановив. Здійснена банком перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що платежі підписані легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику ТОВ «Стармедсервіс».

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій констатовано, що оплата підтверджується випискою з банківського рахунку з якого здійснювались відповідні платежі за період з 1 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Враховуючи наведе Суд не може не погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків Відповідача про допущення Позивачем порушення Порядку № 21, Порядку № 666 та пункту 200.4 статті 200 ПК України з огляду на надання до перевірки платіжних доручень, що заповнені всупереч вимогам Порядку №666, та не можуть бути враховані при перевірці та при бюджетному відшкодуванні.

Відповідачем доводів та обґрунтувань на спростування зазначених висновків судів попередніх інстанцій в касаційній скарзі наведено не було.

Як вбачається зі змісту Акту Відповідач, відмовляючи Позивачу у здійсненні бюджетного відшкодування, фактично виходив з наявності однієї підстави для такої відмови, якою і був зазначений вище безпідставний висновок Відповідача щодо встановлення перевіркою наявності платіжних доручень, що заповнені в супереч вимогам Порядку № 666 та не можуть бути враховані при перевірці та при бюджетному відшкодуванні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що хоча перевіркою також було досліджено договір організації транспортно-експедиційних послуг №17/85 від 9 листопада 2021 року, укладений між Позивачем та ТОВ «БАКЕРІТ», договір оренди нежитлового приміщення № 02/22 від 1 листопада 2021 року, укладений між Позивачем та ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020», та питання проведення інвентаризації на складі за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15, результати якої зафіксовані протоколом від 11 лютого 2022 року, однак зауважень, претензій чи інших порушень в розрізі цих операцій в Акті не зазначається та не встановлюється.

Відтак, судами попередніх інстанцій було встановлено, що питання набуття Позивачем в оренду приміщень за договором № 02/22 від 1 листопада 2021 року, проведення інвентаризації та оцінка операцій між Позивачем та контрагентами ТОВ «БАКЕРІТ» не були покладені в обґрунтування висновків, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи наведене, Суд не переходить до надання правової оцінки доводам Відповідача щодо означених вище питань, які не були покладені в обґрунтування висновків, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити і те, що у справі, яка переглядається, податковими органами не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі щодо правомірності податкового повідомлення - рішення, аналогічні доводам, наведеним під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, зводяться до незгоди з мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій.

Доводи, які на думку Відповідача, вказують на те, що суди вирішуючи питання відповідності частині другій статті 2 КАС України податкових повідомлень-рішень допустили порушення норм процесуального права, а саме, не дослідили зібрані у ній докази та належним чином не встановили обставини справи, не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій фактів та сформованих на їх підставі висновків та зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанцій при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАСУ, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», від 3 квітня 2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Відтак, твердження Відповідача в касаційній скарзі щодо правомірності податкових повідомлень-рішень не спростовують обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять належних аргументів щодо наявності підстав для їх скасування в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення - рішення від 14 червня 2022 року №0053240705.

Суд повторно звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення - рішення від 14 червня 2022 року №0053240705. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення - рішення від 14 червня 2022 року №0053240705.

4.1.2. Щодо зобов`язання ГУ ДПС внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Позивачем .

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Отже, приписи наведеної норми зобов`язують контролюючий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду на наступний робочий день після отримання відповідного рішення.

Суд зазначає, що Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Такий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №320/6625/18, на неврахування висновків якої покликається Відповідач в касаційній скарзі, а також в низці інших постанов, зокрема, від 23 травня 2024 року у справі № 380/5557/22, від15 лютого 2024 року у справі №803/121/16, від 6 грудня 2023 року у справі № 380/2506/21, від 31 січня 2024 року у справі № 640/1595/21, від 29 лютого 2024 року у справі № 380/7564/22, від 9 квітня 2025 року у справі №200/14750/21, від 22 липня 2025 року у справі №380/25843/23.

Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів у цій справі не вбачає, а представник Позивача їх не наводив.

Отже, на час задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в цій частині у Відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Позивачем в декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року у розмірі 4 345 220,00 грн.

Законодавство України не передбачає можливості подання превентивних адміністративних позовів, оскільки право на судовий захист встановлено тільки щодо порушених прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правовій сфері.

З урахуванням цього колегія погоджується з твердженнями контролюючого органу, наведеними в касаційні скарзі, про передчасність задоволення позовних вимог про зобов`язання Відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Стармедсервіс» у розмірі 4 345 220,00 грн, а тому судові рішення необхідно скасувати на підставі статті 351 КАС України у відповідній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

4.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що судові рішення не можна вважати в повній мірі такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням цього, Суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2022 року №0053240705.

Водночас Суд вважає, що існують законодавчо визначені підстави скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо зобов`язання Відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Стармедсервіс» у розмірі 4 345 220, 00 грн. У цій частині позовних вимог Суд дійшов висновку про необхідність ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Керуючись статтями 3 344 349 350 351 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Стармедсервіс» у розмірі 4 345 220,00 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Стармедсервіс» у розмірі 4 345 220,00 грн.

В частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2022 року №0053240705 рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Постанову в повному обсязі складено 6 листопада 2025 року.