Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.05.2018 року у справі №826/24398/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року

Київ

справа №826/24398/15

адміністративне провадження №К/9901/50963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФТРАНССЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.11.2017 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27.11.2012 № 0005732250 та присудив на користь позивача судові витрати в сумі 4494,05 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві 26.12.2017 подала до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2018 залишив без руху апеляційну скаргу через недоліки (відсутній документ про сплату судового збору) та надав скаржнику строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.

Скаржник не сплатив судовий збір та подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.02.2018 відмовив скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Скаржник вдруге 22.02.2018 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2018 залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2018 залишив без руху апеляційну скаргу, оскільки визнав неповажними підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження та встановив відсутність документа про сплату судового збору, надав скаржнику строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів, що підтверджують сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 6664,30 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.04.2018 у відповідності до пункту 4 частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження через те, що визнав неповажними наведені скаржником у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстави - недостатнє фінансування щодо сплати судового збору.

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував фінансового становища скаржника, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому зазначає, що з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше звернувся у строк, встановлений законом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.05.2018 відкрив касаційне провадження, ухвалою від 29.10.2018 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 30.10.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Олендер І.Я., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зважає на таке.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України позитивне вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та подання її у строк, установлений частиною першою статті 295 зазначеного Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 295 цього Кодексу апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 зазначеного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

У частині третій статті 298 цього Кодексу передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 цього Кодексу суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обґрунтовано визнав визначені скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено право на апеляційний перегляд справи.

При цьому право на апеляційне оскарження рішень забезпечується у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Стаття 293 зазначеного Кодексу надає учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Органи ДФС є установами, що фінансуються з Державного Бюджету України.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що установа чи організація, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, Верховний Суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

І.Я.Олендер

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду