Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.09.2019 року у справі №810/6409/14

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №810/6409/14

адміністративне провадження №К/9901/9342/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року (суддя Головенко О. Д. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року (колегія у складі суддів: Борисюк Л. П., Петрика І. Й., Собківа Я. М. ) у справі № 810/6409/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання неправомірною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (після реорганізації Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області) (надалі відповідач, податковий орган) про (з урахуванням уточнення) визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування сум авансових внесків з податку на прибуток, зобов'язання зарахувати сплачений авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок сплати щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, зобов'язати відобразити в особовому рахунку зарахування сум авансових внесків з податку на прибуток, визнання протиправною та скасування податкової вимоги та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за підсумками 2013 року він має переплату з податку на прибуток за місцем розташування головного підприємства у розмірі 9 941 016,00 грн, що повинна бути віднесена на зменшення нарахованих відповідно до статті 57 Податкового кодексу України авансових внесків з податок на прибуток за період березень 2014 року по вересень 2014 року у повному обсязі та частково за жовтень 2014 року в сумі 1 239 589,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не зарахування сум авансових внесків з податку на прибуток, сплачених Товариством при виплаті дивідендів в 2013 році в розмірі 6 400 556,00 грн, в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за період травень - жовтень 2014 року. Зобов'язано податковий орган зарахувати позивачу сплачений ним авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 6 400 556,00 грн в рахунок сплати щомісячного авансового внеску з податку на прибуток в період травень - жовтень 2014 року. Зобов'язано податковий орган відобразити в особовому рахунку Товариства зарахування сум авансових внесків з податку на прибуток, сплачених позивачем при виплаті дивідендів в 2013 році в розмірі 6 400 556,00 грн, в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за період травень - жовтень 2014 року.

Визнано протиправною та скасовано податковому вимогу від 22 липня 2014 року № 1129-25. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31 жовтня 2014 року № 0020411502.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податковим органом не доведено правомірність прийнятої податкової вимоги та податкового повідомлення - рішення, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що протягом звітного (податкового) періоду 2013 року позивачем консолідовано сплачено до бюджету щомісячні авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 61 303 370,00
грн, в тому числі за місцем знаходження головного підприємства - 18 457 190,00
грн.

Також у 2013 році позивачем виплачено дивіденди засновникам, в зв'язку з чим нараховано та сплачено консолідовано авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 21 280 000,00 грн, в тому числі 6 400 556,00 грн за місцем знаходження головного підприємства.

3 березня 2014 року позивачем засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік. Згідно даних поданої декларації податок на прибуток, розрахований за результатами господарської діяльності позивача в 2013 році становить 49 593 251,00 грн.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку звітного періоду па суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів.

На виконання цієї норми позивачем зменшено суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду в розмірі 49 593 251,00 грн на суму авансового внеску, попередньо сплаченого при виплаті дивідендів в 2013 році в розмірі 21 280 000,00
грн, у зв'язку з чим за результатами звітного (податкового) періоду 2013 року сума податкового зобов'язання з даного виду податку склала 28 313 251,00 грн.

Враховуючи, що на виконання умов статті 57 Податкового кодексу України в 2013 році позивачем консолідовано фактично сплачено щомісячні авансові платежі з даного виду податку в сумі 61 303 370,00 грн, позивач має переплату з податку на прибуток в розмірі 32 990 119,00 грн. Наведені показники відображають дані позивача як платника консолідованого податку на прибуток в цілому по підприємству.

Листом від 3 березня 2014 року вих. № 03/03-146 позивач разом з податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік подав до податкового органу пояснення, де вказав на те, що чинна форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міндоходів від 30 грудня 2013 року № 872 не відповідає принципам розрахунку податку на прибуток, який передбачено для платників податку що сплачують його за консолідованою формою, а саме: у рядку 23, де розраховуються щомісячні авансові внески з податку на прибуток, які підлягатимуть сплаті в період березень 2014 року по лютий 2015 року, не передбачено можливості врахувати суми авансових внесків, що було сплачено підприємством в 2013 році при виплаті дивідендів. У зв'язку з цим, фактично створюється штучне збільшення податкових зобов'язань платника податку на прибуток, всупереч нормам Податкового кодексу України (том 1 арк. с. 32-35).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за підсумками 2013 року позивач має переплату з податку на прибуток за місцем розташування головного підприємства у розмірі 9 941 016,00 грн, яка повинна бути віднесена на зменшення нарахованих авансових внесків з податку на прибуток за період з березня 2014 року по вересень 2014 року у повному обсязі в сумі 1 239 589,00 грн та частково за жовтень 2014 року.

В матеріалах справи містяться копії листів з проханням підтвердити зарахування передплати з податку на прибуток, що виникла за результатами звітного (податкового) періоду - 2013 року, в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток, які направлялись позивачем до податкового органу 21 травня 2014 року (том 1 арк. с. 44) та від 27 травня 2014 року (том 1 арк. с. 45).

2 червня 2014 року податковим органом надано підтвердження, що згідно поданої позивачем річної декларації № 9091096254 від 3 березня 2014 року зменшено платником самостійно основного платежу за рік по авансовим внескам в сумі 9 941
016,00 грн. Також зазначено, що дана переплата піде на погашення нарахувань по авансових внескам за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, частково за жовтень в сумі 1 239 589,00 грн (том 1 арк. с. 46).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач даним листом підтвердив обставину наявності переплати в сумі 9 941 016,00 грн та підтвердив, що вона піде на погашення нарахувань по авансовим внескам за березень - вересень 2014 року, частково жовтень в сумі 1 239 589,00 грн. Отже, враховуючи що на час розгляду справи відповідач вказаний перерахунок так и не провів, зазначене свідчить про бездіяльність податкового органу.

22 липня 2014 року податковим органом винесено вимогу № 1129-25 відповідно до якої позивача повідомлено про те, що станом на 22 липня 2014 року сума податкового боргу позивача становить 9 932 060,00 грн.

7 жовтня 2014 року відповідач провів камеральну перевірки позивача, про що складено акт № 2055/15-3/21685172 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік. Згідно висновків вказаного акта встановлено порушення підпункту
14.1.156 пункту 14.1 статті 14, підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України згідно якої платник завищив авансові внески у зв'язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді, що призвело до заниження податку на прибуток за звітний податковий період на суму 6 400 682,00 грн.

Такий висновок обумовлено тим, що на думку податкового органу, позивач не має право враховувати авансові внески у зв'язку з виплатою дивідендів в зменшення суми податкових зобов'язань, у зв'язку з тим, що сума таких внесків перевищує суму податкового зобов'язання, а тому мають враховуватися на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах.

15 жовтня 2014 року податковим органом повторно проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік, за результатами якої складено акт № 2095/15-3/21685172, згідно висновків якого встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством суми авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 10 грн. На думку податкового органу, розмір щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягатиме сплаті товариством протягом періоду березень 2014 року по лютий 2015 року, має складати 1 243 071,00 грн тоді, як позивачем задекларовано 1 243 061,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 31 жовтня 2014 року № 0020411502, яким збільшено позивачу суму авансових внесків з податку на прибуток та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

За приписами абзаців 4-6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що для тих платників податку на прибуток, для яких встановлена сплата податку у вигляді щомісячних авансових платежів, положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України прямо встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток.

З вищенаведеного вбачається, що сума визначена платником податку на прибуток до сплати в звітному податковому періоді зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Суд погоджується з доводом судів першої та апеляційної інстанцій, що пунктом
87.1 статті 87 Податкового кодексу України встановлена можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати і такий спосіб погашення грошових зобов'язань стоїть в одному ряду з іншими способами погашення, наприклад, грошовими коштами. При цьому Податковий кодекс України не передбачає випадки, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати.

З урахуванням того, що листом від 2 червня 2014 року № 2300/10/10-08-2003-026/295 податковий орган підтвердив наявність переплати та вказав, що сума переплати піде на погашення нарахувань по авансовим внескам за березень - вересень 2014 та часткового жовтень, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вказане свідчить про бездіяльність податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, що призвело до порушення прав позивача та винесення протиправної вимоги від 22 липня 2014 року № 1129-25 та податкового повідомлення - рішення від 31 жовтня 2014 року № 0020411502.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 810/6409/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду