ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 606/2069/17

провадження № К/9901/3588/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Теребовлянського районного споживчого товариства

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (головуючий суддя Большакова О.О., судді Глушко І.В., Макарик В.Я.)

у справі №606/2069/17

за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства

до відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради

про зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. Теребовлянське районне споживче товариство звернулося до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовом до відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради про зобов`язання анулювати паспорти прив`язки тимчасових споруд, виданих 35-ти фізичним особам-підприємцям згідно з переліком, наведеним у рішенні виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд».

2. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року позовні вимоги задоволено. Зобов`язано відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради анулювати паспорти прив`язки тимчасових споруд виданих 35-ти фізичним особам-підприємцям згідно з переліком, наведеним у рішенні виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року № 133 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд», в тому числі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 . Зобов`язано відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, подати у двомісячний строк звіт про виконання судового рішення.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Теребовлянське районне споживче товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 серпня 2016 року виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення №133 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд», відповідно до якого вирішено затвердити фізичним особам (згідно переліку 35 осіб) схеми розміщення тимчасових споруд по АДРЕСА_1 для подальшого затвердження та виготовлення паспортів прив`язки тимчасових споруд, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .

7. 20 грудня 2016 року господарським судом Тернопільської області було прийнято рішення у справі № 921/681/16-г/17, яким вказане рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133 визнано недійсним.

Це судове рішення набуло законної сили згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року.

8. Теребовлянське районне споживче товариство листом від 21 серпня 2017 року №163, 164 звернулося до відповідача із заявою анулювати видані паспорти прив`язки тимчасових споруд 35-ти фізичним особам-підприємцям, видані на підставі визнаного недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133 та подання підприємцями недостовірних відомостей у документах під час видачі паспортів прив`язки.

9. Повторно листом від 13 листопада 2017 року позивач просив відповідача повідомити про результати розгляду заяви від 21 серпня 2017 року.

10. З огляду на те, що Теребовлянське районне споживче товариство відповіді на заяву не отримало, воно звернулося до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133 вищевказаним громадянам було видано паспорти прив`язок малих архітектурних форм. Однак, такі підлягають анулюванню через порушення законодавства при їх видачі.

12. Суд першої інстанції посилався на встановлені у справі №921/681/16-г/17 обставини щодо відсутності договорів оренди землі під розміщення тимчасових споруд, подання кадастрових планів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яких у підприємців не могло бути, оскільки земельна ділянка у Теребовлянського районного споживчого товариства не вилучалась, що свідчить про надання недостовірної інформації під час підготовки паспортів прив`язки тимчасових споруд, що є підставою для анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд відповідно до пункту 2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21 жовтня 2011 року №244 (далі - Порядок №244).

13. Також судом першої інстанції було враховано тривалу бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача із заявами про анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд 35-ти фізичним особам-підприємцям.

14. Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погодився і, відмовляючи у позові, керувався тим, що заявники при поданні документів, вказаних у пункті 2.6 Порядку №244, недостовірних відомостей не подавали, адже вказали про рішення органу місцевого самоврядування, яке було чинним на той момент, адже вказані документи були видані у вересні - жовтні 2016 році, тобто до набуття законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року, яким визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133.

15. Апеляційний адміністративний суд вважав, що сам факт видачі громадянам паспортів прив`язок тимчасових споруд не порушує прав позивача на користування земельною ділянкою, так як ці документи самі по собі не породжують у сторін публічно-правового спору прав чи обов`язків. При цьому права позивача як землекористувача можуть бути порушені саме встановленням тимчасових споруд і підлягають захисту шляхом подання позову про усунення перешкод у користуванні майном.

16. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежної особи, оскільки відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради є структурним підрозділом Теребовлянської міської ради. Отже зазначений суб`єкт не володіє адміністративною процесуальною правосуб`єктністю. У зв`язку з цим, відповідачем у цій справі має бути Теребовлянська міська рада, структурним підрозділом якої є відділ архітектури та містобудування.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

17. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що Восьмий апеляційний адміністративний суд неправильно застосував та порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема статті 92 152 Земельного кодексу України, статтю 391 Цивільного кодексу України, статтю 2, пункти 7, 9 частини 1 статті 4, статті 6, 11, 43, 46, частину 4 статті 78 242 КАС України, статті 40, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункти 2.3, 2.6, 2.7, 2.10, 2.12, 2.27 Порядку №244.

18. Скаржник зазначає, що, зробивши висновок про заявлення позову до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові визначає, що обов`язок по анулюванню паспортів прив`язки тимчасових споруд покладено на Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради.

19. У касаційній скарзі вказано, що в оскаржуваній постанові Восьмим апеляційним адміністративним судом поставлено під сумнів обставини та правовідносини, встановлені у у господарських справах №921/241/16-г/17 та №921/681/16-г/17 та зроблено протилежний їм висновок про відсутність порушених прав Теребовлянського районного споживчого товариства як постійного користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1 та як власника розміщеного на ній цілісного майнового комплексу, гарантованих статтею 92 Земельного кодексу України та статтею 391 Цивільного кодексу України, видачею паспортів прив`язки тимчасових споруд.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, з посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 283/1721/15-а, стверджує, що позивач не є замовником паспортів прив`язки, не звертався із заявою про їх видачу, тому не вправі звертатися із заявою/вимогою про анулювання цих паспортів прив`язки, а тому й позбавлений права на звернення до адміністративного суду про зобов`язання їх анулювання. Крім того, паспорти прив`язки видано по АДРЕСА_1 , без зазначення номеру 7, тобто для розміщення торгівельних кіосків по АДРЕСА_1 поза межами земельної ділянки, що належить позивачу на праві користування з 2017 року.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

22. Згідно з підпунктом 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

23. Статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

24. Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

25. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

26. На виконання статті 28 вказаного Закону Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок № 244, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

27. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (пункт 2.1 Порядку № 244).

28. Згідно з пунктом 2.26 Порядку №244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

- недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні;

- невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС;

- надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

29. Теребовлянське районне споживче товариство зверталося до відповідача з заявами про анулювання паспортів прив`язки 35 фізичним особам-підприємцям, мотивуючи це тим, що ними надані недостовірні відомості для отримання відповідних паспортів прив`язки, оскільки підприємці для отримання паспортів прив`язок надали недостовірну інформацію щодо наявності у них права користування земельною ділянкою.

30. Колегія суддів вважає, що вказаний спір не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства, виходячи з такого.

31. В силу приписів частини першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

32. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

33. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

34. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

35. Якщо визнання незаконним рішення суб`єкта владних повноважень впливає на права третьої особи, то в такому випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

36. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів в порядку цивільного судочинства.

37. Слід врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 283/1721/15-а, де виникнення спірних правовідносин було обумовлено незгодою позивача з паспортом прив`язки групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (торговельні павільйони), виданим відділом містобудування та земельних відносин виконавчого комітету Міськради фізичній особі-підприємцю, та як наслідок - розміщенням третьою особою вказаної тимчасових споруд на підставі оскаржуваного паспорта прив`язки. У вказаній постанові зроблено висновок про те, що такий позов направлений на поновлення порушеного відповідачем та третьою особою у справі права власності позивача на об`єкт нерухомого майна, а не бездіяльністю, діями або рішеннями суб`єкта владних повноважень.

38. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів погоджується із визначеним підходом.

39. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що паспорти прив`язки 35 фізичним особам-підприємцям були видані у вересні - жовтні 2016 році, тобто до набуття законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року, яким визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133.

40. При цьому, прийняттю рішення №133 передувало рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 29 березня 2016 року №53, згідно з яким Теребовлянська міська рада надала підприємцям (35 особам) дозвіл на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди в АДРЕСА_1 .

41. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2017 року, у справі № 921/241/16-г/17 рішення господарського суду першої інстанції (про відмову у позові) скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 29 березня 2016 року за № 53 "Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди".

42. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року, яке залишене без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року і Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2017 року, у справі № 921/681/16-г/17 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 серпня 2016 року №133 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд».

43. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що кадастрові плани земельних ділянок 35 підприємців для встановлення та обслуговування тимчасових споруд (кіосків), розроблені в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві постійного користування згідно з Державним актом серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001 року.

44. Вказані судові рішення стали підставою позову у справі, що розглядається, про анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд, виданих 35 фізичним особам-підприємцям.

45. Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

46. Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

47. За змістом частини 6 статті 20 Господарського кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

48. Колегія суддів зазначає, що права позивача як землекористувача можуть бути порушені встановленням тимчасових споруд і підлягають захисту у порядку господарського судочинства, оскільки має місце порушення саме майнового права споживчого товариства на користування земельною ділянкою, на якій розміщено тимчасові споруди.

49. Суди попередніх інстанцій помилково розглядали цей спір як адміністративний, а суд першої інстанції своїм рішенням анулював паспорти прив`язки 35 фізичним особам-підприємцям, які не були залучені до вирішення цього спору.

50. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

51. Абзацом 2 частини 1 статті 354 КАС України визначено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

52. Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у цій справі, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

53. Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

54. Ураховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з розмежуванням земельних ділянок між домоволодіннями сусідів, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

55. За приписами частини 1 статті 239 чинної редакції КАС України, позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 2 3 341 345 349 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Теребовлянського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №606/2069/17 скасувати.

Провадження у справі №606/2069/17 закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, а також роз`яснити, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб