ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2020 року

Київ

справа №1.380.2019.006119

адміністративне провадження №К/9901/13872/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1.380.2019.006119 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя - Кедик М. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року (головуючий суддя - Ільчишин Н. В., судді: Довгополов О. М., Гуляк В. В. ) про залишення позову без розгляду,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (далі - позивач, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн") звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 1063288/37171990 від 30 січня 2019 року; № 1073444/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073455/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1078172/37171990 від 15 лютого 2019 року; № 1063290/37171990 від 30 січня 2019 року; № 1073418/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073432/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073376/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073467/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073435/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073406/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1068286/37171990 від 5 лютого 2019 року; № 1068266/37171990 від 5 лютого 2019 року; № 1056244/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1078170/37171990 від 15 лютого 2019 року; № 1056153/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1056236/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1063285/37171990 від 30 січня 2019 року; № 1073428/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1056477/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1078176/37171990 від 15 лютого 2019 року; № 1056466/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1073413/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1068281/37171990 від 5 лютого 2019 року; № 1068261/37171990 від 5 лютого 2019 року; № 1096130/37171990 від 6 березня 2019 року; № 1073416/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1078107/37171990 від 15 лютого 2019 року; № 1073465/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073402/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1078120/37171990 від 15 лютого 2019 року; № 1056179/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1056174/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1079958/37171990 від 18 лютого 2019 року; № 1056434/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1063276/37171990 від 30 січня 2019 року; № 1056457/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1056458/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1056167/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1056165/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1057338/37171990 від 23 січня 2019 року; № 1056442/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1073368/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1056462/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1056251/37171990 від 22 січня 2019 року; № 1073400/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073411/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073450/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073442/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073410/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073422/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1073424/37171990 від 11 лютого 2019 року; № 1096136/37171990 від 6 березня 2019 року; № 1057329/37171990 від 23 січня 2019 року; № 1057343/37171990 від 23 січня 2019 року; № 1078183/37171990 від 23 січня 2019 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати усі податкові накладні ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" датою їх подання на реєстрацію.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року, позовну заяву залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Судові рішення вмотивовані тим, що рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних за своєю суттю не є рішеннями контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання, а тому при вирішенні питання строку оскарження таких норм Податкового кодексу України не застосовуються. В даному випадку застосуванню підлягає загальний шестимісячний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України. Такі висновки судів попередніх інстанції здійснені з урахуванням постанови Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Не погодившись з судовими рішеннями, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник посилається на те, що відповідно до статті 56.18 статті 56 ПК України та статті 102 ПК України будь-яке рішення контролюючого органу може бути оскаржено до суду в межах 1095 днів. На переконання скаржника, висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, стосується виключно строків звернення до суду з позовом у разі попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору.

Натомість, у цій справі позивачем не використовувався досудовий порядок вирішення спору, що на переконання позивача впливає на строк звернення до суду.

Враховуючи, що відповідний правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 56.18 статті 56 ПК України та статті 102 ПК України у разі не використання досудового порядку вирішення спору на час подання касаційної скарги відсутній, суди дійшли помилкового висновку про залишення позову без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали доводи ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" про неправильне застосування судом пункту 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України, а також статті 122 КАС України при відсутності висновку Верховного Суду з питання їх правильного застосування у подібних правовідносинах, а саме: при вирішенні питання обчислення строку звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючого органу, які не пов'язані із визначенням грошових зобов'язань, у разі, якщо платник не скористався досудовим порядком вирішення спору.

Отже, спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, а відтак, саме в межах цього питання і здійснюється касаційний перегляд судових рішень у цій справі.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Так, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної розкривається у статті 201 ПК України, відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений статті 201 ПК України термін.

Пунктом 201.10 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а відтак, і на визначення податкових зобов'язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, датою виникнення податкових зобов'язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов'язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Таким чином, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків.

При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.

Колегія суддів звертає увагу, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частиною 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених Пунктом 56.18 статті 56 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених пункту 102.1 статті 102 ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пункту 102.1 статті 102 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Верховний Суд, розглядаючи справу №520/6895/19, спірним питанням у якій було застосування строку звернення до суду при оскарженні наказу про проведення перевірки, у постанові від 24 квітня 2020 року застосував системний аналіз норм Податкового кодексу України, врахував сутність і зміст спірних правовідносин, в результаті чого дійшов правового висновку, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків. З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки, то в зазначеному випадку застосуванню підлягав загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

В розвиток такого правозастосування норм права, які регулюють строк звернення до суду у податкових правовідносинах, в яких в судовому порядку оскаржується інше рішення контролюючого органу (про відмову в реєстрації податкової накладної), яке безпосередньо не стосується нарахування грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає таке.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити "інше рішення контролюючого органу" у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах цієї категорії.

Варто врахувати, що Верховний Суд здійснив відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними по відношенню до приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 17 лютого 2019 року (справа №813/4921/17).

Правова позиція Верховного Суду, викладена у цій постанові, полягає перш за все у тому, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України. Формулювання правового висновку здійснено судом враховуючи спірне у справі № 640/20468/18 питання щодо застосування частини 4 статті 122 КАС України.

Враховуючи ж питання, яке поставлено перед судом у межах цієї справи, а також зміст спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" не повідомлено. Не наведено про наявність таких і в апеляційній та касаційній скаргах.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.006119 про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон М. Б. Гусак Є. А. Усенко