Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №808/6038/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2019 року

Київ

справа №808/6038/15

адміністративне провадження №К/9901/28267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі №808/6038/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 №00000321702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6657,55грн.;

- рішення від 25.05.2015 №0001 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 3539,83грн.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №004 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21027,54грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога прийняті на основі помилкових висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства при нарахуванні та відображенні показників доходів та витрат у податковій звітності. Позивач стверджує, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до перевірки було надано вичерпний перелік бухгалтерських документів необхідних для підтвердження задекларованих ним витрат, у тому числі, і видаткова накладна від 19.11.2014 №1171 на підтвердження фактичного придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство «Полінет» на загальну 29589,10грн. (без ПДВ). Висновки відповідача про безпідставність заниження позивачем оподатковуваного (чистого) доходу за 2014 рік на суму 29589,10грн. та заниження бази нарахування єдиного внеску у листопаді 2014 року на суму 29589,10грн. є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги з огляду на те, що позивач погодився з виявленими контролюючим органом порушеннями за 2012 рік, а також з відсутністю, на час складання звітності, видаткової накладної від 19.11.2014 №1171, яка є підставою для формування позивачем даних податкового обліку. Суд зазначив, що у зв`язку з неподанням позивачем річного звіту з питань єдиного внеску за 2011 рік, органом Пенсійного фонду України не проводилося нарахування суми єдиного внеску у картку особового рахунку позивача, що свідчить про правомірність збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2015 №00000321702, застосування штрафних санкцій та складання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 2505.2015 №00000321702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 6657,55грн.; рішення від 25.05.2015 №0001 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 2665,39грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №Ф-004 в частині суми 21027,54грн. та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про часткове задоволення позову, суду апеляційної інстанції виходив з того, що витрати по господарських правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство «Полінет» позивач сформував на основі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку наданих контролюючому органу до перевірки. Суд спростував доводи суб`єкта владних повноважень стосовно формування позивачем даних податкового обліку із порушенням норм податкового законодавства.

В частині відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не доведено правильність обчислення бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік, не спростовано в процесі розгляду справи доводів відповідача щодо неправомірності його дій з донарахування єдиного внеску за 2012 рік у сумі 5829,60грн., висновок суду щодо законності прийняття відповідачем рішення від 25.05.2015 №0001 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми штрафної санкції у розмірі 874,44грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №Ф-004 в частині суми боргу у розмірі 5829,60грн. є правильним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №808/6038/15 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності визначення сукупного оподаткованого доходу, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 4438,41грн.; пункту 1 частини другої статті 6, абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 4.1, 4.2, 4.6 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №445, яке виразилося у ненарахуванні єдиного внеску, в результаті чого позивачем занижено єдиний внесок на загальну суму 26857,14грн., у тому числі: 2011 рік - 10760,12грн., грудень 2012 року - 5829,60грн., листопад 2014 року - 10267,42грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.04.2015 №7/08-29-17-02-2411212756 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 №00000321702, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 6657,55грн., у тому числі: 4438,37грн. за основним платежем та 2219,18грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення від 25.05.2015 №0001 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 3539,83грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 26857,14грн.; вимогу від 06.04.2015 №Ф-004 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26857,14грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з Спільним Українсько-Польським підприємство «Полінет» у зв`язку з відсутністю документального підтвердження витрат за листопад 2014 року на загальну суму 29589,10грн., а саме видаткових накладних на придбання товару, що призвело до завищення витрат, заниження оподатковуваного (чистого) доходу, заниження бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік на суму 29589,10грн. Відповідач вказує, що чистий оподатковуваний дохід позивача за 2011 рік склав 31009,00грн., проте звітність, передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем подано не було; внески до фонду за спірний рік перераховано також не було. Обґрунтовуючи свою позицію податковий орган стверджує, що позивач включив до складу витрат суми за придбаний у контрагента товар, який фактичного не приймав участь у господарській діяльності. Як наслідок, на кінець періоду, в якому проводилася перевірка позивача, у залишках товарних запасів, придбаний позивачем товар на загальну 16800,00грн. відсутній, що призвело до завищення витрат, заниження оподатковуваного чистого доходу, заниження бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік в сумі 16800,00грн.

Судами також встановлено, що, у періоді, за який проводилася перевірка, основними видами господарської діяльності позивача були виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; оптова торгівля одягом і взуттям; виробництво панчішно-шкарпеткових виробів.

На підтвердження правомірності формування валових витрат (листопад 2014 року) по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство «Полінет» позивачем надано копії належних первинних документів, зокрема, договір поставки товару №13/05 від 03.01.2013 укладеного між сторонами, видаткову накладну №ПП-001171 від 19.11.2014 на продаж пряжі бавовна/поліестер на суму 29589,10грн. без ПДВ (з ПДВ 35506,92грн.), видаткову накладну №ПП-001171/1 від 19.11.2014 на продаж пряжі бавовна/поліестер, на суму 15832,24грн. без ПДВ, (з ПДВ 18998,69грн.); податкову накладну від 19.11.2014 №34 (пряжа бавовна/поліестер) на суму 54505,61грн. (в т.ч. ПДВ), товарно-транспортну накладну №РН-0001171 від 19.11.2014 (пряжа бавовна/поліестер) вартістю вантажу 54505,61грн., вантажовідправник «Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет»», замовник «фізична особа-підприємець ОСОБА_1 », акт взаєморозрахунків між сторонами за листопад 2014 року; видаткові накладні від 01.12.2014 про продаж позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» товару (шкарпеток).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у підтвердження фактичної передачі затребуваних контролюючим органом під час перевірки первинних документів, позивач подав «Перелік документів, витребуваних державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі та переданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для перевірки від 27.03.2015», пунктом 10, якого зазначена видаткова накладна від №1171 від 19.11.2014.

Вказаний перелік містить запис «здав» ОСОБА_1 (позивач) та «прийняв» ОСОБА_2 (головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб уповноважений на перевірку позивача направленням №100) та виконані підписи від імені цих осіб.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя від 27.02.2015 №3938/02, на запит контролюючого органу, управлінням, зокрема, надано копію рішення №2868 від 25.10.2012 про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та картку особового рахунку позивача. Інформацію про несплату, неперерахування коштів позивачем, управління відповідачу не надавало.

З картки особового рахунку позивача також вбачається, що ним останнім у рахунок єдиного соціального внеску 20.09.2012 сплачено 3000,00грн., 12.10. 2012 - 7760,12грн.

Згідно копії листа Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя від 12.02.2016 №2591/06, адресованого позивачу, суб`єкт владних повноважень вказує, що у зв`язку з неподанням позивачем річного звіту за 2011 рік, нарахування зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік у картку особового рахунку не проведено. Кошти сплачені позивачем: 20.09.2012 у сумі 3000,00грн. та 12.10.2012 у сумі 7760,12грн. Аналогічну інформацію Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя надало до суду апеляційної інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судом апеляційної інстанції та на помилкову правову оцінку обставин справи. Зазначає про невідповідність висновків апеляційного адміністративного суду фактичним обставинам справи. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи. В чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судом норм матеріального права скаржник в касаційній скарзі не наводить.

9. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 177.1 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

10.3. Пункт 177.2 статті 177.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

10.4. Пункт 177.3 статті 177.

Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

10.5. Підпункти 177.4.1 -177.4.4 пункту 177.4 статті 177.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

11. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 6 частини першої статті 1.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

11.2. Пункт 4 частини першої статті 4.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

11.3. Стаття 6.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

11.4. Пункт 2 частини першої статті 7.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

11.5. Частина друга статті 9.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

11.6. Пункт 7 частини першої статті 13.

Органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід.

13. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

14. До витрат включаються в тому числі і вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції.

15. Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

16. За правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

17. Витрати фізичної особи-підприємця, що враховуються при обчисленні чистого оподаткованого доходу, на суму якого нараховується єдиний соціальний внесок, а також податковий кредит, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності такого платника.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на апеляційну скаргу, доповненнях до апеляційної скарги, та з урахуванням яких Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи.

22. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат.

23. Судами досліджено та встановлено наявність у позивача первинних документів, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для формування витрат. Зокрема, судом також встановлено, що позивачем під час проведення перевірки на вимогу посадової особи контролюючого органу надавалася всі затребувані первинні документи, серед яких і видаткова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство «Полінет» №1171 від 19.11.2014.

Доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки видаткових накладних на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» товару, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки жодних доказів, таких як: акт засвідчення факту відмови у наданні документів, опис отриманих документів тощо, у підтвердження власних доводів Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області надано не було.

24. Суд апеляційної інстанції з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов правильного висновку, щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку на підставі належних первинних документів, зокрема, і видаткової накладної №1171 від 19.11.2014.

Таким чином, позивачем правильно сформовано валові витрати у сумі 29589,10грн. за листопад 2014 року по взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» без заниження податку з доходів фізичних осіб за цей період, що свідчить про безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 №00000321702.

25. Контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про безпідставне та протиправне формування позивачем своїх витрат, зокрема, за відсутності первинних документів, які б свідчили про понесені позивачем витрати чи про не пов`язаність таких витрат з проведенням господарської діяльності.

26. Судом також встановлено та підтверджується матеріалами, що фізичною особою-підприємцем Іваніченком Юрієм Вячеславовичем у 2012 році відбулася сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за чинною ставкою 34,7%) у сумі 10760,12грн. за 2011 рік. Як наслідок фактичного донарахування відповідачем внеску за звітний рік не відбулося.

Розрахунок штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до рішення від 25.05.2015 №0001 відповідачем проведено наступним чином: за 2011 рік - донараховано 10760,12грн., штрафна санкція (20%) - 2152,02грн.; за 2012 рік - донараховано 5829,60грн., штрафна санкція (15%) - 874,44грн.; за 2014 рік - донараховано 10267,42грн., штрафна санкція (5%) - 513,37грн. До суми боргу (недоїмки), визначеної вимогою від 06.04.2015 №Ф-004, увійшли суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011 рік - 10760,12грн.; за 2012 рік - 5829,60грн.; за 2014 рік - 10267,42грн

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності прийняття відповідачем рішення №0001 від 25.05.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми штрафної санкції - 2665,39грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №Ф-004 в частині суми боргу - 21027,54грн. (за 2011, 2014 роки).

27. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 №00000321702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 6657,55грн.; рішення від 25.05.2015 №0001 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 2665,39грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №Ф-004 в частині суми 21027,54грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

29. В частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у рамках даного касаційного провадження.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №808/6038/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду