Історія справи
Ухвала КАС ВП від 26.02.2018 року у справі №815/5367/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2018 року
Київ
справа №815/5367/15
адміністративне провадження №К/9901/5937/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик Ю.А., Гімон Н.М., -
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу 815/5367/15
за позовом ОСОБА_1 до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Управління держреєстрації) про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління держреєстрації
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у складі судді Токмілової Л.М. та
ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипниченка В.О., суддів Золотнікова О.С., Федусика А.Г. -
ВСТАНОВИВ:
01 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила відмінити рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2014 року №13535188 та від 25 серпня 2015 року №23878321, а також зобов'язати відповідача зареєструвати квартиру ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, після отримання дозволу на переведення квартири з нежитлового приміщення у житлове, звернулася до реєстраційної служби з метою зареєструвати право власності на вказане приміщення як квартиру, але безпідставно отримала відмову в проведенні державної реєстрації.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року, зокрема, адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про скасування рішення відповідача «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» від 04 червня 2014 року №13535188 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення позивача до суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, частково задоволено позовні вимоги: скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. від 13 серпня 2015 року № 23647729 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та від 25 серпня 2015 року № 23878321 від про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язано ти Управління державної реєстрації переглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 27 липня 2015 року та зареєстровану за номером 12535622, з урахуванням правових висновків, викладених у даній постанові. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач жодних дій щодо реконструкції нежитлового приміщення (парикмахерської) не здійснювала, а з метою використання даного приміщення для проживання позивачем здійснено демонтаж та вивезення парикмахерського обладнання, тому вимога державного реєстратора про надання позивачем документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані) та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є незаконною, а відтак незаконним також є рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління держреєстрації Дереклєєвої Т.В. про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру від 25 серпня 2015 року №23878321, оскільки прийняття даного рішення ґрунтувалося на невиконанні іншого протиправного рішення, а саме від 13 серпня 2015 року №23647729.
21 грудня 2015 року Управління держреєстрації звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що державний реєстратор діяв на підставі та в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, зокрема, пунктом 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок № 868), а зобов'язання Управління держреєстрації переглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є втручанням суду в дискреційні повноваження органу державної влади.
Вищий адміністративний суд України ухвалою 18 січня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
Позивач не надав до суду касаційної інстанції заперечень на вказану касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з приміщень під літ. «А», відображених у паспорті від 05 листопада 2008 року, загальною площею 42,2 кв.м. (згідно свідоцтва про право власності від 18 лютого 2010 року НОМЕР_1.
Право власності на вказане приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 11 березня 2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25536680, виданого 11 березня 2010 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
26 березня 2014 року розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради затверджено висновок експерта Накул О.М. щодо можливості зберігання виконаного переобладнання нежитлових приміщень парикмахерської у квартиру індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 та присвоєно квартирі адресу: АДРЕСА_1.
06 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, але рішенням державного реєстратора Оперчук І.М. від 04 червня 2014 року № 13535188 відмовлено у проведенні державної реєстрації.
27 липня 2015 року позивач повторно звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління держреєстрації Дереклєєвої Т.В. від 13 серпня 2015 року №23647729. зупинено розгляд заяви та надано термін для подання додаткових документів.
Також суди встановили, що ОСОБА_1 разом із заявою про державну реєстрацію права власності подала до Управління держреєстрації наступні документи: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (від 11 березня 2010 року ССТ 693879), свідоцтво про право власності (від 18 лютого 2010 року САС 911716), розпорядження Малиновської районної адміністрації від 26 березня 2014 року ОМР №109-01-06, звіт ПП «Дельта-Консалтинг» від 27 липня 2014 року, технічний паспорт від 03 квітня 2014 року №017956.
У рішенні від 13 серпня 2015 року №23647729 про зупинення розгляду заяви державний реєстратор, посилаючись на пункт 49 Порядку № 868, зазначив, що заявнику слід надати такі документи як: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані) та документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
25 серпня 2015 року рішенням №23878321 державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління держреєстрації Дереклєєва Т.В. відмовила ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру.
Підставою для його прийняття стало не усунення заявницею обставин, зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частина друга статті 9 Закону України № 1952-ІV передбачає прямий обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частини друга статті 15 Закону № 1952-IV).
У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення (частини друга - п'ята статті 15 Закону № 1952-IV).
Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 868.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.
Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього (пункт 36 Порядку №868).
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Пунктом 49 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку та документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Відповідно до пункту 37 Порядку № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, серед іншого, свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією.
Відповідно до пункту 38 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).
Згідно з пунктом 42 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Прямий обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства встановлений положеннями статті 9 Закону № 1952-IV та пунктом 15 Порядку № 868
Пунктом 16 Порядку № 868 передбачено, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.
Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення або відправлення його на електронну пошту заявника.Якщо протягом п'яти робочих днів після отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви до органу державної реєстрації прав, нотаріуса не надійшли документи, які підтверджують усунення в повному обсязі обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 28 Порядку № 868 встановлено, що Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952-IV.
У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.
При цьому пунктом 5-4 статті 24 Закону № 1952-IV встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.
До того ж, колегія суддів зазначає, що в силу вимог частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений у цій статті є вичерпним.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що державний реєстратор при перевірці поданих для державної реєстрації документів зобов'язаний перевірити їх відповідність та у разі необхідності, у випадках передбачених Законом № 1952-IV та Порядком № 868 зупинити розгляд заяви до усунення заявником її недоліків (зокрема, подання додаткових документів).
Разом з цим, суди встановили, що позивачем подані всі необхідні документи для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, проте відповідач зупинив розгляд заяви для подання додаткових документів.
У зв'язку із тим, що позивач жодних дій щодо реконструкції нежитлового приміщення (парикмахерської) не здійснювала, а з метою використання даного приміщення для проживання позивачем здійснено демонтаж та вивезення парикмахерського обладнання, то колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога державного реєстратора про надання позивачем документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані) та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є незаконною, оскільки відповідно до пункту 49 Порядку № 868 такі документи подаються на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
За таких обставин, та враховуючи те, що за правилами статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначені Конституцією та Законами України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що Державний реєстратор, зупиняючи розгляд заяви та в подальшому відмовляючи позивачу у проведенні державної реєстрації, діяв не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб передбачений Законом № 1952-IV та Порядком № 868.
Щодо доводів скаржника про втручання в його дискреційні повноваження, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до положень частини третьої статті 105 та частини другої 162 КАС України (в редакції, яка була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти вчинити дії конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками у справі.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 815/5367/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Судді Верховного Суду