Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.04.2018 року у справі №810/1682/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №810/1682/17

адміністративне провадження №К/9901/47254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у складі судді Лиска І.Г. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у складі колегії суддів Федотова І.В., Літвіної Н.М., Сорочка Є.О. у справі № 810/1682/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соната-Торг" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Соната-Торг" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2016 року № 0001181404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 64266,00 грн, № 0001171404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 71407,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 грудня 2017 року Київський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 06 грудня 2016 року № 0001181404, №0001171404.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій з отримання логістичних та інформаційно-консультативних послуг відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та підтверджують суму сплаченого податку на додану вартість, яка врахована при формуванні податкового кредиту.

05 квітня 2018 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга податкового органу мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно надано оцінку обставинам, що вказують на реальність господарської операції Товариства, за наслідками якої сформовано податковий кредит та витрати. Мотивів того, у чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга не утримує.

03 травня 2018 року від Товариства на адресу Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковим органом на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25 жовтня 2016 року №437 та направлення від 25 жовтня 2016 №357 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Севіс Груп» за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 11 листопада 2016 року №154/10-13-14-04/39234727 (далі - акт перевірки).

06 грудня 2016 року на підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001181404, яким за порушення пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 64 266 грн та № 0001171404, яким за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 71 407 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили із встановлення факту реальності господарських операцій, здійснених на підставі договору про надання логістичних послуг № 11П від 05 лютого 2015 року, договору про надання послуг №20П від 05 лютого 2015 (інформаційно-консультаційних).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

Щодо податку на прибуток.

Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток визначений пункт 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, згідно якого фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом нереальністю господарських операцій з отримання позивачем логістичних та інформаційно-консультативних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Сервіс Груп», про що, на думку податкового органу, свідчить відсутність в акті приймання-передачі наданих послуг змісту та обсягу господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, вказані лише узагальнюючі дані переліку ймовірних виконаних послуг.

Судами попередніх інстанцій досліджені та оцінені наступні документи: декларація виконаних робіт (послуг), податкова накладна №11 від 31 січня 2015 року, журнал обліку товарів, що надійшли за березень 2015 року, прибуткові ордера № СТ-000000000011, № СТ-000000000012, № СТ-000000000014, № 35, № 36, № СТ-000000000016, № СТ-000000000019, № 44, № 46, № 49, № 50, № СТ-000000000020, № 51, № 52, № 53, картки № 1-60 складського обліку товарів, акти приймання-передачі наданих логістичних послуг, акт приймання-передачі наданих послуг №12 від 31 березня 2015 року з переліченими послугами згідно договору №20П, оформлені документи, які надані позивачу в процесі виконання договору №20П, заява про проведення робіт з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, податкова накладна №12 від 31 березня 2015 року.

За наслідками аналізу наданих первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, суди першої та апеляційної інстанцій здійснили висновок про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами контрагента та позивача, податкова накладна зареєстрована в реєстрі накладних.

Оплата за даними операціями здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями №1140, №1141 від 08 квітня 2015 року та №1202 від 22 квітня 2015 року, №1142 від 08 квітня 2015 року та №1201 від 22 квітня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій також установлені обставини та досліджені первинні документи за господарськими операціями, що передували виконанню логістичних послуг, зокрема Товариством укладались договори поставки з постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудлайк» № 152 від 16 червня 2014 року, Приватним підприємством «Соната-Торг» № 01/07/01 від 01 липня 2014, отриманий за цими операціями товар, який прибув на склад позивача був предметом надання логістичних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Сервіс Груп» (основними видами діяльності якого є складське господарство (код 52.10), діяльність у сфері права (код 69.10), діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код 69.20)), в подальшому цей товар відвантажений покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» згідно умов договорів поставки № 26321 від 01 липня 2014 року, № 26295 від 01 серпня 2014 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій свідчить також договір оренди нежитлового приміщення № 3005/2 від 30 травня 2014 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юта Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соната-Торг». Відповідно до умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Соната-Торг» орендує складські приміщення загальною площею 467 м. кв., що розташовані за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Чайка, 16. Також сторонами до даного договору укладено додаткові угоди.

Доступ осіб виконавця, які виконували роботи на складі, здійснювався за тимчасовими електронними перепустками, які були видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юта Сервіс» згідно поданої позивачем заяви, яка додана до матеріалів справи.

Суд зазначає, що жодний з випадків, передбачений нормою пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, яка покладена в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом не доведений.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти сплачені позивачем його контрагенту в оплату за надані послуги є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Щодо завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз положень наведених норм дозволяє погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Як зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт придбання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлене дотримання позивачем усіх ознак формування витрат, визначення податку на прибуток, формування податкового кредиту. Жодного застереження, окрім посилання на нереальність господарських операцій, в порушення норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган не навів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі № 810/1682/17залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер