Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №805/3787/14

адміністративне провадження №К/9901/13376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2014 року

в адміністративній справі №805/3787/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, правонаступником якої є Покровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі ДПІ) звернулась до Верховного Суду Україні із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 в зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду Україні від 10.09.2015 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Донецького окружного адміністративного суду.

У зв'язку з незаконним захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду матеріали справи втрачено.

На вимогу Верховного Суду Україні Донецьким окружним адміністративним судом 06.06.2017 відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2015 відновлено втрачене провадження.

01.02.2018 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, якими обґрунтовано заяву ДПІ, перевіривши правильність застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року по справі №805/3787/14 на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішеннями яких вирішено спір та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції фактично погодився із правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи.

Задовольнивши адміністративний позов та застосувавши до спірних правовідносин положення статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач з листопада 2010 року, з моменту досягнення 55 років, є пенсіонером за віком довічно та добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не приймає, а в подальшому, у відповідності до 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як член сім'ї померлого ОСОБА_2 перейшла на нову пенсію по втраті годувальника, суди дійшли висновку що позивач звільнена від сплати єдиного внеску.

В підтвердження невідповідності ухали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 року викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, ДПІ послалась на постанову Верховного Суду України від 21.04.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 у справі №805/949/14.

У зазначеній справі Верховний Суд України погодившись з висновками Вищого адміністративного суду України, сформулював наступну правову позицію щодо застосування статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» :

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною другою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме 55 років.

Суди встановили, що Особа1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримувала в період з 19 березня 2010 року по 30 травня 2012 року пенсію за віком, маючи повний трудовий стаж, а з 31 травня 2012 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону № 1058-ІV передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому в статті 10 Закону № 1058-ІV зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі системного аналізу зазначених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

З огляду на вищевикладене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України від 21.04.2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

про повне або часткове задоволення заяви;

про відмову у задоволенні заяви.

За наведених вище обставин рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій як такі, що не відповідають викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та прийняті з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017)

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2014 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року по справі №805/3787/14 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер