Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №565/841/17

адміністративне провадження №К/9901/44928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімон Н.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 565/841/17

за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - об'єднане управління ПФУ) про призначення пенсії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою об'єднаного управління ПФУ

на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року у складі судді Ковтуновича М.І.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Мацького Є.М., Шевчук С.М.,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати об'єднане управління ПФУ призначити та виплачувати їй пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII з 29 травня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, має загальний трудовий стаж більше 15 років. В період часу з 28 травня 1965 року по 29 жовтня 1999 року вона була зареєстрована та проживала в селі Великий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. З 19 листопада 1999 року ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у АДРЕСА_1. З січня 2006 року постійно проживає у с. Великий Жолудськ.

Суди встановили, що 10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення для неї пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Листом від 12 травня 2017 року № 1623/05-02 (а.с.9) відповідач відмовив в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, вважаючи, що ОСОБА_1 ще не набула права на зниження пенсійного віку, оскільки пенсійний орган не враховує періодів з 10 травня 1984 року по 03 жовтня 1988 року та з 22 листопада 1988 року по 24 березня 1989 року, коли позивачка працювала не на забрудненій території - у м.Рівне.

Також суди встановили, що згідно копії паспорту ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і 28 травня 2017 року їй виповнилось 52 років (а.с.3).

Вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 28 жовтня 2016 року Рівненською районною державною адміністрацією (а.с. 4).

Із довідок виконавчого комітету Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 27 липня 2017 року №№ 1309, 1310 вбачається, що ОСОБА_1 з 28 травня 1965 року по 29 жовтня 1999 року постійно проживала та із січня 2006 року постійно проживає в с. Великий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області.

Село Великий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області згідно із постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Кузнецовський міський суд Рівненської області постановою від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України позивачка набула права на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, внаслідок постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року.

09 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга об'єднаного управління ПФУ, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позивачу 28 травня 2017 року виповнилось 52 роки, то підстав для призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, як потерпілому 3 категорії немає.

Позивачка заперечень на касаційну скаргу до суду не надала.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Пунктом 2 частини третьої статті 55 зазначеного Закону встановлено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року (справа № 556/1153/17).

Відповідно до довідок виконавчого комітету Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 27 липня 2017 року №№ 1309, 1310 ОСОБА_1 з 28 травня 1965 року по 29 жовтня 1999 року постійно проживала та із січня 2006 року постійно проживає в с. Великий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, яке у відповідності до переліку населених пунктів Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106.

Відповідно до норм зазначеного Закону початкова величина зниження пенсійного віку ОСОБА_1 становить 3 роки. Таким чином, матеріалами справи підтверджено постійне проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення майже все життя (за виключенням періоду з 30 жовтня 1999 року по січень 2006 рік), що дає право на призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку .

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років (початкова величина зниження пенсійного віку, яка складає відповідно до Закону 3 роки + 3 роки за 14 повні роки проживання).

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 565/841/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду