Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №522/6205/17

адміністративне провадження №К/9901/17610/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Лук'янчук О.В., Косцової І.П., Кравченка К.В. від 18.09.2017 у справі №522/6205/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області) та управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області (замінено на Роздільнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області), в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо невиконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року в частині перерахунку його пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити позивачу перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови у задоволенні скарги на дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області (далі - УПФУ в Іванівському районі) щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року у справі № 2-а-115/10/1509. Визнано протиправними дії УПФУ в Іванівському районі щодо непроведення перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Зобов'язано Роздільнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Роздільнянське ОУПФУ) здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року. Позов ОСОБА_2 до ГУПФУ в Одеській області, Роздільнянського ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку звернення до суду є помилковим, оскільки про непроведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року позивач дізнався в січні 2017 року з листа управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області №47/С-2 від 28.12.2016 року, а відтак звернувшись до суду з позовом в березні 2017 року не пропустив строку звернення до суду.

У запереченнях на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити в силі ухвалу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, отримує пенсію по інвалідності.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року по справі №2-а-115/10/1509 зобов'язано УПФУ в Іванівському районі провести перерахунок та виплатити основу державну пенсію за віком, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, за шкоду нанесену здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р., з урахуванням проведених виплат.

Листом УПФУ в Іванівському районі №2/С-2 від 19.01.2017 року позивачу повідомлено про проведення перерахунку пенсії на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року по справі №2-а-115/10/1509 та донараховано доплату у сумі 177815,58 грн.

Позивач звернувся до ГУПФУ в Одеській області зі скаргою на протиправні дії УПФУ в Іванівському районі щодо невиконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року по справі №2-а-115/10/1509 та не проведення йому перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

ГУПФУ в Одеській області листом від 16 лютого 2017 року за №155/С-11 відмовило позивачу у задоволенні його скарги на протиправну бездіяльність УПФУ в Іванівському районі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відсутні правові обмеження для нарахування та виплати пенсій у розмірах встановлених ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по справі №2-а-96/10/1509, в якій не встановлено кінцевої дати проведення перерахунку пенсії позивача, ОСОБА_2 має бути проведено відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, а наведені ним причини пропуску вказаного строку є неповажними, оскільки з позовними вимогами за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року до суду звернувся лише 31 березня 2017 року.

До того ж, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість посилань позивача та суду першої інстанції як на підставу для проведення перерахунку пенсії позивача за спірний період на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року, оскільки зазначеним судовим рішенням спір щодо виплати і перерахунку основної і додаткової пенсії позивача за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не вирішувався.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

В позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах позивач вказував на те, що лише у січні 2017 року з листа УПФУ в Іванівському районі №47/С-2 від 28.12.2016 року він дізнався про те, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року на підставі статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, враховуючи, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 року, на яку як на підставу для перерахунку пенсії посилався позивач, спір щодо виплати і перерахунку основної і додаткової пенсії позивача за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не вирішувався, а про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, то позивач, звернувшись 31 березня 2017 року до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку .

Доводи касаційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15.12.2015 року (справа № 161/18933/14-а (21-4289а15)) не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі спір стосувався пенсії прокурора, перерахунок та виплата якої регулюється нормами спеціального законодавства. Крім того, Верховний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку про перерахунок пенсії особи, яка звернулася з позовом, з урахуванням норм спеціального законодавства, за 12 місяців до дня звернення особи до органу ПФУ за перерахунком пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду