Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.05.2018 року у справі №808/2524/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2018 року

Київ

справа №808/2524/15

адміністративне провадження №К/9901/8283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 (судді Гімон М.М., Білак С.В., Юрко І.В.)

у справі № 808/2524/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) від 07.11.2014.

Позов мотивовано тим, що ДПІ під час перевірки дійшла помилкового висновку про наявність в діяльності Товариства порушень податкового законодавства, відтак, у відповідача не було підстав вважати що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ №0000294200 від 07 листопада 2014 року в частині визначення грошового зобов'язання Товариства на суму 1 731 691 грн. (за основним платежем - 1 154 460 грн., штрафні санкції - 577 231 грн.). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткову необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

У своєму відзиві ДПІ вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині часткової відмови у задоволенні позову законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" за квітень, травень 2014 року, ТОВ "Барилит Плюс" за травень 2014 року, складено акт від 23.09.2014

.

В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200,п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 4 845 702 грн.

На цій підставі ДПІ 07.11.2014 прийнято податкове повідомлення рішення №0000294200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 4 845 702 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 422 851 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" і ТОВ "Барилит Плюс" господарські договори реально не виконувалися та не призвели до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не давали підстав доля формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14,44,198,201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів, залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що останні підвереджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" і ТОВ "Барилит Плюс". Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх тверджень що вищезгадані господарські операції не мали реального характеру, не призвели до змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання господарських договорів.

В той же час, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано, що Товариство включило до податкового кредиту за травень 2014 року суму в розмірі 3 691 242 грн. на підставі отриманих від ТОВ «Барилит Плюс» податкових накладних №41, 46, 48, виписаних 31.05.2014 року та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.06.2014 року. Проте, 15.06.2014 року ТОВ «Барилит Плюс» здійснило корегування своїх податкових зобов'язань, яке також внесено до цього Реєстру.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) внормовано положеннями статті 192 Податкового Кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 192.1 цієї статті, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, здійснення ТОВ «Барилит Плюс» коригування податкових зобов'язань обумовлює виникнення обов'язку у позивача здійснити відповідне коригування.

Оскільки податкова декларація з ПДВ за травень 2014 року Товариства та додатки до неї, зокрема реєстри податкових накладних, складалась 18.06.2014 року, тобто після здійснення ТОВ «Барилит Плюс» корегування своїх податкових зобов'язань, суд апеляційної інстанції правильно застосувавши положення статті 198 та п. 201.10 статі 201 Податкового Кодексу України, дійшов вірного висновку щодо невідповідності вимогам чинного законодавства дій позивача, що є підставою для відмови у задоволенні у цій частині позову.

Безпідставними є посилання позивача на те, що ним не було отримано від ТОВ «Барилит Плюс» розрахунок коригування податку, оскільки Товариство не скористалось наданим йому пунктом 201.10 статті 201 Податкового Кодексу правом у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судове рішення, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Правильність постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 щодо решти позовних вимог в касаційному порядку не оскаржено, відтак не є предметом касаційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 у справі № 808/2524/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер