Історія справи
Ухвала КАС ВП від 26.06.2018 року у справі №826/6232/17

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ05 квітня 2021 рокум. Київсправа № 826/6232/17провадження № К/9901/53363/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Нова", про скасування розпорядження, за касаційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В. від 15 травня 2018 року,УСТАНОВИЛ:ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог1. Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до суду з позовом до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Нова", про скасування розпорядження, у якому просило:- скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 квітня 2017 року № 66 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом скарги ТОВ "Еко Нова".Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги Міністерства екології та природних ресурсів України було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 квітня 2017 року № 66 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування".3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване розпорядження видано без достатніх на те підстав.4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Міністерству екології та природних ресурсів України відмовлено.5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ані
Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ані будь-яким іншим не передбачено право Міністерства екології та природних ресурсів України на оскарження обов'язкових до виконання розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. В У цьому випадку, орган ліцензування повинен діяти виключно на виконання повноважень, передбачених Законом.6. Подавши даний адміністративний позов Міністерство екології та природних ресурсів України вийшло за межі власних повноважень, чим порушило вказані вище норми законодавства.
7. Оскільки, законодавством не встановлено повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до суду з приводу оскарження обов'язкових до виконання розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, такий позов не може підлягати задоволенню.Короткий зміст вимог касаційної скарги8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2018 року.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ9. Судами попередніх інстанцій установлено, що 21 вересня 2016 року Міністерством екології та природних ресурсів України видано наказ № 346 "Про проведення позапланових перевірок", яким визначено у період із 26 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року здійснити позапланові перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов згідно з переліком. Згідно з додатком до наказу, до Переліку позапланових перевірок дотримання вимог Ліцензійних умов включено ТОВ "Еко Нова".
10. За результатами проведеної перевірки ТОВ "Еко Нова" складено акт позапланової перевірки додержання ТОВ "Еко Нова" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 29 вересня 2016 року № 05/16 та акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ "Еко Нова" разом із заявою про отримання ліцензії, від 29 вересня 2016 року № 05/16-1.11. В акті від 29 вересня 2016 року № 05/16 зазначено, що під час проведення перевірки виявлено ряд порушень, зокрема: в порушення пункту 12 Ліцензійних умов відсутня припливно-витяжна вентиляція; в порушення частини шостої пункту 11 Ліцензійних умов ТОВ "Еко Нова" не надано відомість про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень); в порушення частини четвертої пункту 17 Ліцензійних умов не надано реєстрової карти об'єкту утворення, оброблення та утилізації відходів.12. В акті від 29 вересня 2016 року № 05/16-1, у свою чергу зазначено, що за результатами здійснення позапланової перевірки дотримання ТОВ "Еко Нова" вимог Ліцензійних умов встановлено порушення:- - пункту 12 Ліцензійних умов: відсутня припливно-витяжна вентиляція;- - частини п'ятої пункту 6 Ліцензійних умов: відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для експлуатації утилізатора УТ3000Д;
- - частини шостої пункту 11 Ліцензійних умов: не надано відомість про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень);- - частини четвертої пункту 17 Ліцензійних умов: не надано реєстрової карти об'єкту утворення, оброблення та утилізації відходів;- - постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 року "Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних до використання або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них": у ТОВ "Еко Нова" відсутня науково-технічна експертиза технології утилізації, знищення та знешкодження непридатних до використання або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них;- - Закону України "Про державну екологічну експертизу": відсутні погодження органів місцевого самоврядування Баранівського району Житомирської області заяв про наміри та екологічні наслідки, що були подані до Мінприроди ТОВ "Еко Нова" з метою отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи до матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище "Діяльності ТОВ "Еко Нова" по термічному знищенню небезпечних та помірно небезпечних відходів на утилізаторі УТ3000Д, що розташований за адресою: Житомирська обл., м. Баранівка, вул. І.Франка, 104-А", що став підставою для видачі ТОВ "Еко Нова" ліцензії Мінприроди від 31 липня 2014 року, яка містила пункт здійснення утилізації непридатних та заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів.
13. В акті перевірки від 29 вересня 2016 року № 05/16-1 зазначено, що він є підставою для анулювання ліцензії ТОВ "Еко Нова" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.14.06 жовтня 2016 року Міністерство екології та природних ресурсів України, на підставі пункту
7 частини
2 статті
16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", видано наказ № 367 про анулювання ліцензії ТОВ "Еко Нова" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.15. ТОВ "Еко Нова" звернулося із скаргою до Державної регуляторної служби України на рішення Міністерства екології та природних ресурсів України щодо анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.16. Державною регуляторною службою України 7 квітня 2017 року видано розпорядження № 66 (надалі - розпорядження № 66), яким Міністерство екології та природних ресурсів України зобов'язано усунути порушення вимог законів України "
Про ліцензування видів господарської діяльності" та "
Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" шляхом скасування наказу від 06 жовтня 2016 року № 367 в частині анулювання ліцензії ТОВ "Еко Нова" серії АЕ № 288632 від 31 липня 2014 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.17. УВважаючи, що розпорядження № 66 прийнято Державною регуляторною службою України з порушенням вимог законодавства, Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до суду із позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ18. Касаційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.19. Скаржник зазначає, що у ході перевірки ТОВ "Еко Нова" були виявлені численні порушення, про що було зазначено у актах Міністерства екології та природних ресурсів України від 29 вересня 2016 року № 05/16 та № 05/16-1.На підставі акта від 29 вересня 2016 року № 05/16-1, з підстав, визначених пунктом
7 частини
2 статті
16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" видано наказ № 367 про анулювання ліцензії ТОВ "Еко Нова" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.20. Державною регуляторною службою України та ТОВ "Екопровайд" подані відзиви на касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, у яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ21. Згідно зі статтею
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.22. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.23. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, ув тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина
1 статті
2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на час подання Міністерством екології та природних ресурсів України даної позовної заяви).24. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту
1 частини
1 статті
3 Кодексу адміністративного судочинства України (у вищенаведеній редакції) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, ву тому числі на виконання делегованих повноважень.
25. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт
7 частини
1 статті
3 Кодексу адміністративного судочинства України у тій же редакції).26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.27. Станом на час звернення до суду з цим позовом редакція частини
1 статті
17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
28. Відповідно до частини
1 статті
19 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі
Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені
Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі
Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".29. Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкту владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
30. Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.31. Винятком є компетенційний спір. Утім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.32. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.33. Також, для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Як свідчать обставини цієї справи, установлені судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Державною регуляторною службою України розпорядження щодо задоволення скарги третьої особи, поданої на наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 06 жовтня 2016 року № 367, яким анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану ТОВ "Еко Нова".35. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 32 (далі - Положення № 32), Міністерство екології та природних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.36. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609 затверджено перелік органів ліцензування, відповідно до якого Міністерство екології та природних ресурсів України є органом ліцензування у сфері господарської діяльності щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами.37. Так, одним із повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України, визначених підпунктом 7 пункту 4 Положення № 32, є проведення ліцензування на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов.38. Поряд із цим, відповідно до пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 (далі - Положення № 724), Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
39. У пункті 3 вказаного Положення визначено, що на Державну регуляторну службу України покладається ряд завдань, одним із яких є здійснення нагляду за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надання роз'яснення щодо його застосування.40. Відповідно до статті
9-1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, серед іншого, належить: проведення перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог статті
9-1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.41. Статтею
21 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" установлено, що суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі надходження такого звернення суб'єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний розглянути його в установленому законом порядку.42. Частиною
1 та
2 статті
4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, крім іншого, здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування; порушує питання щодо відповідальності посадових осіб органів ліцензування, які прийняли рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.43. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами-підприємцями.
44. Згідно із Частиною
1 та
2 статті
4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.45. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Державна регуляторна служба України та Міністерство екології та природних ресурсів України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності. При цьому позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а відповідач здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням Міністерством як органом ліцензування господарської діяльності, зокрема, у сфері охоронної діяльності.46. Отже, спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною регуляторною службою України. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, якому відповідно до
Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію у сфері нагляду за органами ліцензування, скасував рішення позивача як підконтрольного органу.47. Як свідчать матеріали справи, Міністерство екології та природних ресурсів України обґрунтувало своє право на звернення до суду з цим позовом необхідністю реалізації повноваження щодо здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, та захистом публічного інтересу у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.48. Разом з тим, сСтаттею
28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
49. Водночас згідно зі статтею
21 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб'єкту господарювання.50. Зважаючи на те, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, правильним є висновок апеляційного суду про те, що Міністерство екології та природних ресурсів України у цій справі не має права на звернення до суду.51. Таке правозастосування відповідає правовій позиції, неодноразово висловленій у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 826/6233/17.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги52. За правилами пункту
5 частини
1 статті
349, частини
1 статті
354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно пункту
5 частини
1 статті
349, частини
1 статті
354 Кодексу адміністративного судочинства України.53. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених пункту
5 частини
1 статті
349, частини
1 статті
354 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.54. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина
3 статті
341 Кодексу адміністративного судочинства України).55. В той же час, Водночас пунктом
1 частини
1 статті
238, частиною
1 статті
239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом
1 частини
1 статті
238, частиною
1 статті
239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.56. При цьому, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 (провадження № 11-70сап18), від 31 січня 2019 року у справі № 9901/56/19 (адміністративне провадження № П/9901/56/19), від 27 червня 2019 року у справі № 9901/920/18 (провадження № 11-1455заі18).
57. Ураховуючи Відповідно до вищевикладеногое, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, з огляду на відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом, суд не роз'яснює до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.Керуючись статтями
340,
341,
344,
349,
354,
355,
356,
359 Кодексу адміністративного судочинства України,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України задовольнити частково.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Нова", про скасування розпорядження.Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач Н. В. КоваленкоСудді А. Ю. БучикЛ. Л. Мороз