Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №810/1385/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №810/1385/17

адміністративне провадження №К/9901/30187/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 у складі судді Кушнової А. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 у складі колегії суддів: Троян Н.М., Костюк Л.О., Файдюка В.В. у справі №810/1385/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:

- поновити його на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, скасувавши протиправний наказ Генерального прокурора України від 06.03.2017 № 237ц;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення до дня поновлення на роботі.

2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 позовні вимоги задоволено.

2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 1987 року обіймав посади в органах прокуратури.

3.2. Наказом Генерального прокурора України від 28.09.2011 №3142ц призначений начальником організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

3.3. У подальшому, наказом Генерального прокурора України від 27.03.2015 №503ц позивача звільнено з зазначеної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

3.4. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся з позовом до суду, за результатами розгляду якого постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016, адміністративний позов задоволено частково.

3.5. Судами було визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 27.03.2015 № 503ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 27.03.2015. Стягнуто із Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2015 по 04.06.2015 у розмірі 19 744, 56 грн.

3.6. Наказом Генеральної прокуратури України від 04.08.2016 №1065-ц скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 27.03.2015 №503ц, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 27.03.2015, з виплатою йому суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2015 по 04.06.2015 в розмірі 19 744,56 грн.

3.7. Підставою для видання наказу була постанова Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 в адміністративній справі №810/1877/15.

3.8. 26.09.2016 позивачу надано перелік вакантних посад в Генеральній прокуратурі України, з яким останній ознайомився та власноруч написав про згоду на призначення його на посаду начальника управління реформ та забезпечення якості роботи. Матеріали судової справи не містять відповіді наданої за результатами розгляду вказаної згоди позивача.

3.9. У подальшому, 16.11.2016 ОСОБА_1 вручено попередження про вивільнення від 09.11.2016 №11/1-2158вих-16, в якому зазначено, що наказами Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 №25щц, №26щц у штатному розписі Генеральної прокуратури України ліквідовано посаду, яку обіймає позивач.

3.10. Позивачу було запропоновано обійняти одну із вакантних посад Генеральної прокуратури України згідно з доданим додатком.

3.11. Судами також встановлено, що інформація про вакантні посади надавалась позивачу також 16.11.2016, 17.01.2017 та 24.01.2017.

3.12. Наказом Генеральної прокуратури України від 06.03.2017 №237-ц позивача звільнено з посади начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури.

3.13. Нормативним обґрунтуванням підстав звільнення відповідачем вказано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

3.14. Вважаючи, що відповідачем протиправно видано наказ Генеральної прокуратури України від 06.03.2017 №237-ц позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що звільнення позивача проведено з порушенням установленого законодавством порядку, зокрема не було запропонуванно позивачу вакантні посади, які відповідали його спеціальності та кваліфікації. Також судами встановлено в діях відповідача порушення стосовно ненадання відповіді на письмову згоду позивача про призначення на запропоновані вакантні посади, надану 26.09.2016 та 16.11.2016, а також заяву позивача про призначення на вакантну посаду від 30.01.2017. Разом з тим, судами вказано на те, що перейменування структурних підрозділів не свідчить про відсутність реального скорочення штатної чисельності Генеральної прокуратури України, оскільки фактично реорганізації Генеральної прокуратури України як органу не відбулось.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо проведення реорганізації органу державної влади. Скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо невиконання роботодавцем обов`язку запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади та неврахування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі. Також вказує на порушення судами норм процесуального права в частині надання оцінки доводам сторін.

6. Позивачем подано заперчення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити скаргу органу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Позивач зазначає, що Генеральна прокуратура України, як орган державної влади, не була реорганізована, а перейменування окремих структурних підрозділів не є підставою для звільнення працівників у зв`язку з реогранізацією.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

9. Спірні правовідносини, які виникли міжсторона миврегульовано Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1697-VІІ), а також Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі - КЗпП України).

10. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

11. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ прокурор звільняється з посади, в тому числі, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

12. Положеннями статті 60 Закону №1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

13. Оскільки норми спеціального Закону №1697-VII не врегульовано процедуру розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають також норми трудового законодавства.

14. Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпПправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

16. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

17. За правилами статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні нароботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

18. Разом з тим, частиною першої статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

19. Частиною другою статті 49-2 КЗпП України встановлено обов`язок роботодавця врахувати переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Генерального прокурора України від 31.07.2012 №37-шц затверджено штатний розпис Генеральної прокуратури України, відповідно до якого утворено Головне управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією, у складі якого, зокрема, утворений організаційно-методичний відділ, який і очолював до 27.03.2015 позивач. Штатна чисельність працівників у відділі - 4 особи.

21. Підставою для звільнення позивача наказом від 06.03.2017 №237ц визначено накази Генерального прокурора України від 24.06.2014 № 25щц та № 26 щц, якими затверджено нову структуру та штатний розпис Генеральної прокуратури України

22. З матеріалів справи вбачається, що структура Генеральної прокуратури України була неодноразово змінена шляхом реорганізації управлінь в тому числі і Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністюі корупцією Генеральної прокуратури України, де позивач займав посаду начальника організаційно-методичного відділу.

23. На підставі вищевказаних наказів замість Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України утворено Управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Дане управління існувало у складі Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, як ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією. Управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України складалось із 8 відділів, зокрема і організаційно-методичного відділу. Згідно штатного розпису, який затверджений наказом від 24.06.2014 № 26шц, кількість штатних одиниць у даному відділу залишено незмінною - 4 особи, посада начальника організаційно-методичного відділу передбачена.

24. Як враховано судами, постановою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі від 05.06.2015 №810/1877/15 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі, визнання наказу нечинним та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, встановлено, що завдання та функції Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України і новоутвореного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України є практично ідентичними, а повноваження начальника організаційно-методичного відділу у відповідному Головному управлінні та у новоутвореному управлінні є подібними.

25. Вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність реальних змін в організації виробництва і праці Генеральної прокуратури України після затвердження наказами Генерального прокурора України від 24.06.2014 №25шц та №26шц нової структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України, а із досліджених доказів вбачається, що фактично таких змін не відбулося, як і не відбулося скорочення чисельності працівників.

25.1. Крім того, судами у зазначеній справі також встановлено, що у зв`язку зі скасуванням функції нагляду за додержанням і застосуванням законів відповідно до Закону №1697-VII наказом Генерального прокурора України від 08.12.2014 №72шц, Головне управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у складі якого було передбачене Управлення нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією - ліквідовано, його загальну штатну чисельність 259 одиниць зараховано до резерву.

25.2. Разом з тим, Управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією (у складі 7 відділів) було введено до складу новоствореного Головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури. Дане підтверджується витягом із штатного розпису Генеральної прокуратури України станом на 08.12.2014 (з урахуванням усіх змін, внесених наказами Генерального прокурора України, включаючи накази №72щц, №75шц від 08.12.2014) відповідно до яких, вказане управління включає 7 відділів, у тому числі і орнанізаційно-методичний відділ, чисельна кількість якого становить 7 осіб, втому числі передбачена і посада начальника відділу.

26. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакціїЮ яка діяла до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

27. Тобто, в судовому порядку встановлено обставини проведення змін в структурних підрозділах в Генеральній прокуратурі України, здійснених на підставі наказів Генерального прокурора України від від 24.06.2014 № 25шц та № 26шц. З огляду на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено відсутність фактичних змін, зокрема, реорганізації органу державної влади, доводи скаржника про помилковість оцінки судами попередніх інстанцій вказаним обставинам не підтвердились.

28. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, зміни у структурі Генеральної прокуратури України та затвердження нового штатного розпису вплинули на діяльність організаційно-методичного відділу лише в частині найменування управління, в складі якого і передбачений організаційно-методичний відділ. Спочатку організаційно-методичний відділ функціонував в Головному управлінні нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, в подальшому вказане управління перейменовано в Управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією.З часом, організаційно-методичний відділ функціонував у складі Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією.

29. У подальшому і на час розгляду справи судами попередніх інстанцій вкзааний відділ функціонував в Управлінні нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, що входить до складу Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності.

30. Штатна чисельність організаційно-методичного відділу зменшувалась лише один раз, з 7 штатних одиниць до 6, проте посада начальника організаційно-методичного відділу скорочена не була та передбачена всіма вищезазначеними штатними розписами Генеральної прокуратури України.

31. При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на день звільнення позивача згідно наказу від 27.03.2015 №503ц штатна чисельність організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України передбачала 4 штатні одиниці, тоді як в подальшому штатна чисельність такого відділу ускладі управлінь, найменування яких змінювались неодноразово, лише збільшувалась і станом на день звільнення позивача згідно оскаржуваного наказу складала 6 осіб.

32. З огляду на досліджені судами попередніх інстанцій положення про структурні підрозділи Генеральної прокуратури України, питання розподілу обов`язків між працівниками організаційно-методичного відділу (в період перебування його в різних структурних підрозділах), було встановлено, що завдання та функції організаційно-методичного відділу Управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, Управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, організаційно-методичного відділу Управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю майже подібні.

33. Колегія суддів зазначає, що за відсутності в матеріалах справи належних доказів змін в організації праці начальника організаційно-методичного відділу доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого відображення.

34. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі інформації про штатну чисельність Генеральної прокуратори України станом на 01.01.2014, 01.01.2015, 27.03.2015, 01.01.2016, 01.01.2017, 06.03.2017, протягом 2014-2017 років скорочення штатної чисельності Генеральної прокуратури України не відбувалося, а навпаки чисельність штатних одиниць збільшувалась щороку, про що свідчать письмові пояснення представника відповідача про штатну чисельність Генеральної прокуратури України, згідно якої станом:

- на 01.01.2014 - 1733 одиниці, у тому числі 948 посад прокурорів і слідчих;

- на 01.01.2015 - 1923 одиниці, у тому числі 1145 посад прокурорів і слідчих;

- на 27.03.2015 - 1921 одиниці, у тому числі 1150 посад прокурорів і слідчих;

- на 01.01.2016 - 1812 одиниці, у тому числі 1101 посад прокурорів і слідчих;

- на 01.01.2017 - 2031 одиниці, у тому числі 1293 посад прокурорів і слідчих;

- на 06.03.2017 - 2023 одиниці, у тому числі 1294 посад прокурорів і слідчих.

35. Вказане також свідчить про відсутність правових підстав для звільнення позивача, оскільки скорочення чисельності працівників фактино не відбулось.

36. Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем обов`язку запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади.

37. Так, з матеріалів справи судами було встановлено, що позивачем отримано попередження про наступне вивільнення з займаної посади від 09.11.2016 №11/1-2158вих-16 при цьому запропоновано список вакантних посад та в разі надання згоди на зайняття вакантної посади подати письмову заяву.

38. Також інформація про вакантні посади надавалась позивачу 16.11.2016, 17.01.2017 та 24.01.2017.

39. Верховний Суд наголошує, що стала судова практика свідчить про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

40. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

41. З матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані заяви щодо його призначення на посади:

- начальника управління реформ та забезпечення якості роботи, заява від 18.01.2017;

- начальника управління реформ, заява від 24.01.2017;

- заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України, заява від 30.01.2017.

42. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, у наданій 16.11.2016 відповідачем інформації про вакантні посади центрального апарату Генеральної прокуратури України позивач власноруч зробив підпис, що згоден на посаду начальника управління реформ та забезпечення якості роботи.

43. Проте, оскільки наказом Генерального прокурора України від 19.01.2017 №4щц Управління реформ та забезпечення якості роботи ліквідоване, позивача проінформовано про неможливість розгляду його заяви від 18.01.2017 про призначення на цю посаду та ознайомлено з вказаним наказом під розпис 24.01.2017.

44. Крім того, за результатами розгляду заяви позивача щодо призначення його на вакантну посаду начальника управління реформ від 24.01.2017, заступник Генерального прокурора України Стрижевська А. А. листом від 06.03.2017 №28-162вх.17 повідомила, що Управлінням реформ розглянуто заяву начальника організаційно-медотичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією ОСОБА_1 від 24.01.2017 щодо призначення на вакантну посаду начальника управління реформ Генеральної прокуратури України. Підстав для погодження вказаної заяви позивача та надання рекомендацій щодо його призначення не вбачається. У листі також зазначено, що кандидат на посаду начальника цього управління, крім відповідності певним вимогам щодо кваліфікації, наявності практичного досвіду, пов`язаного з процесом реформування органів прокуратури, повинен вільно володіти англійською мовою для співпраці та спілкування з представниками міжнародних організацій. Зміст листа доведений до відома позивача 06.03.2017 під розпис.

45. Також судами встановлено, що відповідачем не було надано відповіді написьмову заяву позивача від 30.01.2017 про призначення його на вакантну посаду заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України.

46. З огляду на те, що надання відповідей за наслідками розгляду заяв позивача з приводу призначення його на посади в органах прокуратури здійснювалось, що підтверджено матеріалами справи, доводи скаржика про те, що існуючими локальними актами, які врегульовують діловодство в органах прокуратури не передбачено можливості реагувати на заяви працівників не приймаються судом до уваги.

47. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо ухилення відповідача від виконання вимог закону та дотримання процедури вивільнення працівників, передбачених частиною першою статті 40 КЗпП України та частиною третьої статті 49-2 КЗпП України.

48. Також правильним, на переконання суддів Верховного Суду є встановлені обставини наявності у позивача переважного права на залишення на роботі з огляду на наступне.

49. Як підтверджнено матеріалами справи, що позивач має вищу юридичну освіту, стаж роботи в органах прокуратури більше ніж 20 років, автор 10 публікацій, співавтор чотирьох Методичних рекомендацій з питань застосування чинного законодавства, почесний працівник прокуратури України, старший радник юстиції. Згідно записів у трудовій книжці має чисельні заохочення, а також не притягався до відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, які б свідчили про його низьку продуктивність праці.

50. Крім того, з матеріалів справи вбачається,що позивач має неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який проживає з батьком та знаходиться на його утриманні.

51. З огляду на положення частинидругої статті 42 КЗпП України, колегія суддів вважає, що у позивача наявні обставини, які свідчать про його переважне право на залишення на роботі.

52. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача під час звільнення ОСОБА_1 з посади.

53. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

54. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

55. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. З огляду на наведене, касаційна скарга Генеральної прокуратури України не підлягає задоволенню.

58. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

59. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

60. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №810/1385/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

61. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко