Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.02.2026 року у справі №160/9826/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 160/9826/23

адміністративне провадження № К/990/14992/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 (головуючий суддя - Ніколайчук С.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.)

у справі № 160/9826/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 92 о/с від 27.01.2022 та № 109к від 24.01.2022;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 28.01.2022;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28.01.2022 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

2. У своєму позові позивач висловлює незгоду із звільненням з посади у порядку дисциплінарного провадження. За доводами позивача, висновок службового розслідування, на підставі якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, містить лише ті порушення, які інкримінувалися позивачу у кримінальному провадженні, проте не містить обґрунтованих відомостей про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку. Зауважує, що дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, яка передбачає необхідність встановлення саме складу дисциплінарного проступку в діях працівника поліції, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника поліції отримали в рамках кримінального провадження. Оскільки за результатами службового розслідування відповідачем не встановлено складу дисциплінарного проступку в діях позивача, що є визначальною ознакою при притягненні поліцейського до дисциплінарної відповідальності, позивач вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з висновками відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчинення дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направили на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач указує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій:

- пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.04.2019 у справі № 816/1218/16, від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20, від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20;

- пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26.02.2020 у справі № 805/1851/17-а, від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17.

8. У цьому аспекті позивач наголошує, що судами попередніх інстанцій не надавалася оцінка наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 складу саме дисциплінарного проступку та обґрунтованість підстав для застосування до нього накладеного дисциплінарного стягнення. Підкреслює, що всі доводи відповідача, у тому числі висновок службового розслідування, ґрунтуються виключно на матеріалах досудового розслідування у рамках кримінального провадження та не містять інших відомостей про події, що інкримінуються позивачу як дисциплінарний проступок.

9. Також позивач стверджує про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій доказів, наданих сторонами.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційних скарг

11. Ухвалою від 01.05.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

12. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

13. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.12.2025 № 1579/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/9826/23 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів.

14. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г. для розгляду судової справи № 160/9826/23.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, спеціальне звання підполковник поліції.

16. Наказом від 23.11.2021 № 2437 «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП, що призвело до відкриття кримінального провадження № 62021000000000380, проведення 23.11.2021 санкціонованих обшуків у службових приміщеннях Павлоградського РВП, Синельниківського РУП та ВП № 1 Дніпровського РУП ГУНП, а також затримання у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України підполковника поліції ОСОБА_2 .

17. За результатами проведення службового розслідування складено висновок від 24.01.2022.

18. Відповідно до висновку службового розслідування досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2020 року громадянин ОСОБА_3 та колишній працівник поліції ОСОБА_4 вирішили утворити та очолити стійке ієрархічне об`єднання - злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення та спільного проведення діяльності на території міста Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом вчинення організованою групою систематичного незаконного виготовлення, придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в особливо великому розмірі та інших злочинів проти здоров`я населення. До складу злочинної організації увійшли, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 . Входячи до складу злочинної організації, підполковник поліції ОСОБА_1 добровільно приймав участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000380 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України 23.11.2021 був затриманий підполковник поліції ОСОБА_2 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

19. У висновку службового розслідування запропоновано: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2 7, частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції, застосувати до заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

20. Наказом від 24.01.2022 № 109к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відокремлених підрозділів ГУНП», зокрема, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2 7, частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції, застосовано до заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

21. Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.01.2022 № 92 о/с «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу кримінальної поліції Павлоградського РВП звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 27.01.2022.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

24. За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

26. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

27. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

28. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

29. Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

30. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

31. Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

32. Відповідно до частини першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

33. Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

34. Частиною третьої статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Оцінка Верховного Суду

35. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

37. Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

38. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд зазначає таке.

39. Так, з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

40. Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 816/1218/16 вказав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

41. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 816/1218/16 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

42. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

43. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 31.08.2023 у справі № 160/3330/19 та інших.

44. У постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

45. У означеній постанові Верховний Суд вказав, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

46. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 824/884/19-а, від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, тощо.

47. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).

48. Верховний Суд у справі № 480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17, від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20).

49. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обовязків цивільного характеру.

50. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

51. Такий підхід при вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та інших.

52. У цій справі Верховний Суд враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

53. Адміністративний суд, у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

54. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

55. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особа отримала в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності.

56. Суди попередніх інстанцій погодилися з висновками відповідача, що позивачем вчинено проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. При цьому, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, чи такі висновки ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження чи вони є достатніми правовими підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського; не з`ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, що були отримані під час службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суди не встановили, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що вчинені проти інтересів служби, що підривають довіру до нього як до носія влади.

57. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності спірних рішень є передчасними і такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. Отже, оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності й обґрунтованості, встановлених статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

58. Таким чином, доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

60. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

61. Отже, з огляду на приписи частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

63. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі № 160/9826/23 скасувати.

3. Справу № 160/9826/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судове рішення ухвалене з окремою думкою.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

А.Г. Загороднюк