Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №822/485/15

касаційне провадження №К/9901/8391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі № 822/485/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промлит-1» до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промлит-1» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 № 0003662201.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2015 позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2015 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 70, 72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промлит-1» з питань достовірності формування показників податкових декларацій з податку на додану вартість, правильності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 30.06.2014, результати якої оформлено актом від 20.10.2014 № 1602/22/38418053.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (труб чавунних, ферофосфору, феросицилію, коксу, плитки чавунної) в Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс-Груп ЛТД», Приватного підприємства «Строй-Консалт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіансар Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Демос», а також транспортних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Атом Сталь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Алекс», з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області посилалась на: пояснення бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Агроінвест» ОСОБА_1, яке, за доводами органу доходів і зборів, є власником автомобіля MAN TGA державний номерний знак НОМЕР_1, щодо непередачі його в оренду іншим суб'єктам господарювання; невідповідність вантажопідйомності транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалась доставка товарно-матеріальних цінностей на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промлит-1»; дані Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справи України у Хмельницькій області, де вказано, що транспортні засоби, за допомогою яких повинні були здійснюватись перевезення, не були виявлені системою фіксації на території Хмельницької області, а були виявлені на території Донецької, Дніпропетровської, Полтавської та Херсонської областей.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 № 0003662201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 687256,00 грн. за основним платежем та 343628,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Промлит-1» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; актів виконаних робіт; платіжних документів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Зокрема, судами з'ясовано, що позивачем подано копії нотаріально засвідчених договорів оренди транспортних засобів, а саме: автомобілів МАN державний номерний знак НОМЕР_2, MAN державний номерний знак НОМЕР_3, причіпа-платформи KOGEL державний номерний знак НОМЕР_3. При цьому встановлено, що вказані транспортні засоби не є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Агроінвест» та ним не використовувались, а використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Атом Сталь» на підставі договорів оренди з фізичними особами.

Щодо доводів відповідача про невідповідність вантажопідйомності транспортних засобів, то судами попередніх інстанцій з'ясовано, що при виконанні перевезень додатково використовувались причепи, при цьому, жодних досліджень щодо конкретного автомобіля органом доходів і зборів здійснено не було.

Надаючи оцінку інформації Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справи України у Хмельницькій області, судові інстанції встановили, що розглядувані транспортні засоби перебували в оренді контрагента та здійснювали перевезення не лише на виконання договорів, укладених з позивачем, а з рядом інших замовників, складаючи більш широкий маршрут.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю «Промлит-1» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Промлит-1» податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатранс-Груп ЛТД», Приватним підприємством «Строй-Консалт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіансар Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Демос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Атом Сталь», Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Алекс» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі № 822/485/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк