Ухвала КАС ВП від 03.02.2019 року у справі №808/2683/14

Друк

Пошук

319

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.02.2019 року у справі №808/2683/14

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №808/2683/14

адміністративне провадження №К/9901/9109/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запороженергопостач» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 (головуючий суддя Мельник В.В., судді: Юхименко О.В., Нагорна Л.М.)

у справі №808/2683/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запороженергопостач» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Запороженергопостач» звернулось з адміністративним позовом до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 №0000532201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 6грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1грн. 50коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2014 адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції ТОВ «Запороженергопостач» оскаржило судове рішення до касаційного суду. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2014.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Запороженергопостач» зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції поклав в основу висновку про відсутність реальності господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ «Техносфера-2000» вирок суду, яким директора ТОВ «Техносфера-2000» було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Як вважає позивач, при застосуванні у якості доказу вироку суду у кримінальній справі, судом апеляційної інстанції було невірно застосовано положення процесуального права. Позивач вказує, що вирок винесено стосовно особи, яка не є учасником цієї адміністративної справи та ґрунтується виключно на визнанні підсудним власної вини, документи фінансово-господарської діяльності під час судового розгляду не досліджувались. На думку позивача, зазначений вирок не встановлює фактичних обставин, які б могли мати преюдиційне значення під час розгляду даної адміністративної справи. Визнання підсудним вини стосується лише самого підсудного і не може створювати будь-яких правових наслідків для третіх осіб, у тому числі позивача.

У свою чергу, податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу, згідно яких, відповідач погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції, висновки, зроблені судом відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать нормам права. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що матеріалами справи не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Техносфера-2000», вважає відповідач. Запорізька ОДПІ ГУ ДФС просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2019 попередній розгляд справи призначено на 05.02.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Посадовими особами відповідача в період з 11.11.2013 по 15.11.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Запороженергопостач» з питань своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Техносфера-2000» за період з 01.11.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2013 №107/22-01/34948193, згідно якого, податковим органом встановлено, що господарські операції за умовами договорів, які укладені між позивачем та ТОВ «Техносфера-2000» - не спричиняють реального настання правових наслідків. Товари від зазначеного контрагента фактично не поставлені, тому сума ПДВ не повинна бути віднесена до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду

Контролюючим органом виявлені порушення позивачем вимог:

пункту 185 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 та пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1та пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого:

занижено податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальній сумі 39грн., у тому числі за січень 2012 року в сумі 39грн.;

завищено податок на додану вартість, якій підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальній сумі 39грн., у тому числі за листопад 2011 в сумі 39грн.;

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.2 статті 135, пункту 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого:

занижено податок на прибуток підприємств, нарахованого та сплаченого за період з 01.10.2011 по 30.06.2012 в загальній сумі 1820грн., у тому числі по періодам: 2-4 квартали 2011 року в сумі 71грн.; 1 квартал 2012 року 1750грн.;

завищено податку на прибуток підприємств, нарахованого та сплаченого за період з 01.10.2011 по 30.06.2012 в сумі 65грн., у тому числі по періодам: півріччя 2012 року в сумі 65грн.;

неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Запороженергопостач» з постачальником ТОВ «Техносфера-2000» з ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами законодавства України у періоді з 01.10.2011 по 30.06.2012.

Порушення статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Запороженергопостач»у періоді з 01.10.2011 по 30.06.2012 з постачальником ТОВ «Техносфера-2000» та покупцем ПАТ «Криворізький залізнорудний комбінат», не спричиняють настання реальних наслідків та суперечать інтересам держави.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми від 09.12.2013:

№0001312201, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 6грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 437грн. 50коп.;

№0001322201, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9грн. 75коп.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 №0001312201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість скасовано, податкове повідомлення-рішення форми від 09.12.2013 № 0001322201 в частині 436грн. надмірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток скасовано, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

Відповідачем, на підставі акту перевірки та рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 14.02.2014 №577/10/0801100413 (№577/10/0801100413), прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 №0000532201, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 6грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1грн. 50коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків не може підтверджувати відсутність поставки товарів, оскільки ненадання інформації на запит податкового органу та незнаходження ТОВ «Техносфера-2000» за податковою адресою не може бути доказом відсутності поставок товарів та свідчити про неможливість здійснення контрагентом позивача господарської діяльності. Крім того, суд вважав безпідставними посилання відповідача на інформацію про наявність кримінального провадження за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно невстановлених осіб, які у липні 2011 здійснили придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Техносфера-2000» з метою прикриття незаконної діяльності щодо надання податкової вигоди третім особам, оскільки відповідний обвинувальний вирок суду, який встановлює вину осіб у вчинені такого злочину, на час прийняття оскаржуваного рішення та судового розгляду справи, відсутній.

Скасувавши судове рішення, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Положеннями пункту 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що між позивачем та ТОВ «Техносфера-2000»» було укладено договір поставки товару №101111, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (кабельно-провідникова продукція та муфти), який покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість. Постачальник зобов'язується поставити товар у триденний строк з моменту оплати товару покупцем, датою передачі товару вважається дата видаткової накладної постачальника.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що в договорі поставки від 10.11.2011 №101111, укладеному між позивачем та ТОВ «Техносфера-2000», в якості директора останнього зазначено ОСОБА_2 У наданих позивачем копіях податкових накладних особою, яка здійснила підпис від імені ТОВ «Техносфера-2000», також зазначено ОСОБА_2

При цьому, як встановлено апеляційним судом, у матеріалах справи міститься вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/7607/14-к від 21.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13.01.2015, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ «Техносфера-2000» у період з 01.07.2011 по 30.06.2012 фактично господарську діяльність не здійснювало. Після проведення перереєстрації ТОВ «Техносфера-2000», з метою здійснення фіктивного підприємництва невстановлена особа щомісячно надавала первинні бухгалтерські документи підприємства для підпису ОСОБА_2 Документи використовувались для подальшого прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, конвертації грошових коштів та формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, по ніби то проведеним фінансово-господарським операціям.

За підписання фінансово-господарських документів ОСОБА_3 отримував грошову винагороду, з підприємствами-контрагентами, як службова особа ТОВ «Техносфера-2000», не зустрічався, товари (послуги) не постачав. Крім того встановлено, що на балансі ТОВ «Техносфера-2000» були відсутні основні фонди та будь-яке обладнання для забезпечення виробничого процесу, постачання товару та виконання робіт. На підприємстві був зареєстрований лише ОСОБА_3, який одночасно займав посаду директора та головного бухгалтера. Інших найманих працівників на підприємстві не було. Крім цього, підприємство ТОВ «Техносфера-2000» з 01.07.2011 по момент винесення вироку не мало у власності зареєстрованих транспортних засобів, що унеможливлює поставку та реалізацію будь-якої продукції. В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного суду, що надані позивачем первинні документи згідно договору від 10.11.2011 №101111 не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Оскільки, з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що ТОВ «Техносфера-2000» в період з 01.07.2011 по 30.06.2012 фактично господарську діяльність не здійснювало, не мало основних фондів та будь-якого обладнання для забезпечення виробничого процесу, постачання товару та виконання робіт, а також не мало у власності зареєстрованих транспортних засобів.

Верховний Суд вказує, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції вірно констатував, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -