ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №2а-10138/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон Консалт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2012 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 (судді - Мельничук В.П., Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон Консалт" (далі - ТОВ "Компанія "Грифон Консалт") до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

секретар судового засідання Савченко А.А.,

представник відповідача Перепелюк О.В.,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.08.2011 № 0007612307, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 2`187`880,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту документальної невиїзної перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.08.2011 № 0007612307, є безпідставними, взаємовідносини з контрагентом були реальними, що підтверджується первинними документами, а сама перевірка була проведена за відсутності правових підстав для її проведення, а саме з порушенням положень статей 77, 78, 79, 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягало у неналежному повідомленні платника податків про проведення перевірки (наказ та направлення на проведення перевірки не направлялися) та її результатів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені у акті "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" (код ЄДРПОУ 36048906) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 " від 05.08.2011 № 1015/28-7/36048906. Згідно з цими висновками позивач порушив: пункт 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за квітень 2011 року на суму 2`187`879,34 грн. Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані посиланням на фіктивність правочинів, за наслідками яких товариством були сформовані дані податкового обліку.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 04.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, у задоволенні адміністративного позову відмовив з тих підстав, що факти виявлених у акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства знайшли своє підтвердження.

ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Доводи скаржника обґрунтовані посиланням на те, що контролюючий орган не дотримався підстав та умов для проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема контролюючий орган не вручив наказ та повідомлення про перевірку, а твердження про неможливість вчинити вказані дії через відсутність товариства юридичною адресою є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.12.2012 № К/9991/75339/12 відкрив касаційне провадження у цій справі.

У запереченнях проти касаційної скарги, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 28.12.2018 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Крім того, незважаючи на положення пункту 79.3 статті 79 ПК України про необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положення підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 № 21-5864а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій під час вирішення спору встановили, що ДПІ провела документальну невиїзну перевірку, за результатами якої склала акт, на підставі якого в свою чергу прийняла податкове повідомлення - рішення, однак не дослідили фактичні обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема обставини щодо направлення та отримання наказу і повідомлення про проведення перевірки, які згідно зі статтею 61 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи) мають бути покладені в основу судового рішення, у разі якщо такі обставини мали місце.

Оскільки при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального та процесуальної права, у відповідності до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грифон Консалт" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду