ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.02.2018 Київ К/9901/1146/18 808/817/14 Верховний Суд у складі колегіїсуддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідачаДанилевич Н.А.,
суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2013 року ( головуючий суддя - Мінаєва К.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 15 травня 2014 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Коршун А.О., Панченко О.М.)
у справі № 808/817/14
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому просив:
- скасувати рішення службової перевірки, проведеної відповідачем в листопаді-грудні 2013 року щодо позивача;
- змінити формулювання звільнення позивача з «у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу» на «у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту роботодавцем»;
- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 22 920 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 15 травня 2014 року, в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем доведена правомірність звільнення позивача, зокрема, доведено відсутність підстав для зміни формулювання звільнення та, як наслідок, доведено безпідставність інших позовних вимог.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що його протиправно було звільнено відповідачем за систематичне невиконання умов контракту, оскільки умови контракту ним не порушувались. Невиконання умов контракту, а саме невиконання нормативів щодо видачі форменого одягу, забезпечення належними житловими умовами, не надання компенсації в розмірі 50% за оренду житлового приміщення, не забезпечення індивідуальними засобами захисту, мало місце зі сторони відповідача. Вказані обставини унеможливлювали виконання належним чином позивачем покладених на нього обов'язків.
Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема: Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ України №593 від 11.07.2013 (далі - Положення), Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, затверджений Законом України від 05.03.2009 №1068-VІ (далі - Дисциплінарний статут).
За загальним правилом, під час вирішення справ досліджуваної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до статті 3 КЦЗ України, правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно зі ст.101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом.
Відповідно до ст.102 КЦЗ України на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати свій службовий обов'язок.
Відповідно до ст.183 Положення, з ініціативи особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту контракт може бути розірвано достроково у випадках, передбачених підпунктами 2-5 і 7, 9-11 пункту 176 цього Положення.
Статтею 176 Положення передбачено, що Контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту:
2)за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні;
3)за станом здоров'я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби;
4)у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два місяці;
5) відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв'язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;
7)у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту;
9)у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії;
10)у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
11)у зв'язку з набуттям громадянства іноземної держави.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 р. затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до вказаного переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2013 року позивач подав до ГУ ДСНС України рапорт про звільнення за власнім бажанням у зв'язку з сімейними обставинами, а саме: бажанням переїзду до нового місця проживання в Росію з посиланням на ст.38 Кодексу Законів про працю України.
Проте, норми чинного законодавства не містять підстав для звільнення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами, а саме: бажанням переїзду до іншого місця проживання.
Відповідно до п. 58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту грубим дисциплінарним проступком вважається факт грубого порушення службової дисципліни, що не містить ознак кримінального правопорушення, а саме: невихід на службу без поважних причин.
Згідно з п. 6 ст.176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.
Основною умовою контракту є обов'язок особи, яка приймається на службу, виконувати обов'язки передбачені посадовою інструкцією.
В свою чергу, матеріалами службового розслідування «за фактом невиходу позивача на службу», а саме: на чергування 24.10.2013 року, 28.10.2013 року, 01.11.2013 року встановлено обставини невиходу позивача на службу без поважних причин, чим було порушено умови контракту.
Відповідно до Листів - бесід від 09.10.2013 року, 24.10.2013 року та 05.12.2013 року, позивач пояснив, що невихід на службу пов'язаний з його бажанням переїзду на постійне місце проживання до Росії.
Вищенаведені обставини зумовили правомірне прийняття відповідачем наказу № 70 від 24.10.2013 року щодо оголошення позивачу догани, наказу № 72 від 28.10.2013 року щодо оголошення позивачу суворої догани та наказу № 309 від 30 грудня 2013 року про звільнення позивача із служби в органах цивільного захисту на підставі пп.6 п.176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність письмових доказів виклику позивача на службу для дачі пояснень з приводу невиходу на неї, колегія суддів відхиляє вказані доводи, з огляду на таке.
Пунктом 175 Положення передбачено, що перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею не менше двох індивідуальних бесід.
При цьому, вказаним Положенням не передбачено обов'язковості процедури письмових повідомлень відповідачем позивача.
В свою чергу, як свідчать наявні в матеріалах справи акти від 24.10.2013 року, 28.10.2013 року, 01.11.2013 року, лист проведення індивідуальних заходів, а також листи бесід від 09.10.2013 року, 24.10.2013 року, 05.12.2013 року, відповідачем було здійснено виклик позивача для надання пояснень з приводу невиходу на роботу та з його слів з'ясовано, що підставою невиходу на службу після 24.10.2013 року є «бажання переїзду на місце проживання до Росії».
Щодо посилань в касаційній скарзі на те, що позивача не було повідомлено про початок проведення службового розслідування, що позбавило його можливості надавати пояснення з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.5.5 Порядку №838 особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:
- знати підстави призначення службового розслідування, яке проводиться щодо неї;
-брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі надавати усні чи письмові пояснення, документи, робити заяви, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, які обізнані або причетні до правопорушення, за фактами якого проводиться службове розслідування, а також в опитуванні інших осіб, яким відомі обставини, що вивчаються під час службового розслідування;
- звертатися з клопотанням про витребування й долучення до матеріалів службового розслідування нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
-висловлювати письмові зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових осіб, які його проводять;
- не надавати будь-яких пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством;
- ознайомлюватися зі змістом матеріалів службового розслідування;
-оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені чинним законодавством.
З наведеного слідує, що чинним законодавством не передбачено обов'язок відповідача надсилати позивачу копію наказу про проведення службового розслідування, сам порядок проведення службової перевірки передбачає можливість надання особою, щодо якої проводиться перевірка, пояснень.
В свою чергу, матеріали справи свідчать, що, відповідно до актів від 24.10.2013 року, 28.10.2013 року та 01.11.2013 року, за підписами начальника караулу ДПРП-5 ГУ ДСНС України у Запорізькій області ст. лейтенанта служби цивільного захисту Бойко Д.В., начальника караулу ДПРП-5 ГУ ДСНС України у Запорізькій області ст. лейтенанта служби цивільного захисту Шелудько С.С., провідного фахівця Приазовського РС ГУ ДСНС України у Запорізькій області майора служби цивільного захисту Чорби А.М., позивача було повідомлено телефоном про притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатами проведених службових розслідувань та запропоновано прибути до підрозділу для письмового ознайомлення з наказами, від чого позивач відмовився.
Підсумовуючи вищенаведене, та враховуючи докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду приходить до висновку, що відповідач, звільняючи ОСОБА_1 з посади начальника караулу 5 державного пожежно-рятувального поста смт. Приазовське, виконав всі вимоги врегульованого законодавством України порядку звільнення.
З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення службової перевірки та зміни формулювання звільнення ОСОБА_1, та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 15 травня 2014 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа