Історія справи
Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №813/1004/16
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2018 року
Київ
справа №813/1004/16
провадження №К/9901/11895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №813/1004/16
за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного центру зайнятості, Жидачівського районного центру зайнятості, третя особа - в.о директора Львівського обласного центру зайнятості Іванчук Оксана Степанівна про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Львівського обласного центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Запотічного І.І., суддів: Ліщинського А.М., Матковської З.М.) від 07 листопада 2016 року,
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського обласного центру зайнятості, Жидачівського районного центру зайнятості, третя особа: в.о. директора Львівського обласного центру зайнятості Іванчук Оксана Степанівна, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ з особового складу Львівського обласного центру зайнятості від 24.02.2016 року № 76-к в частині його п.1.3 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості 29.02.2016 року у зв'язку з скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості з 01.03.2016 року;
- стягнути з Жидачівського районного центру зайнятості в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.02.2016 року її було звільнено з посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості у зв'язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнення її з посади відбулося з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 19 серпня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами була повністю дотримана процедура вивільнення позивача передбачена трудовим законодавством.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 07 листопада 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року у справі №813/1004/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.3 наказу Львівського обласного центру зайнятості від 24.02.2016 року № 76-к (з особового складу) про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості 29.02.2016 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості з 01.03.2016 року.
Стягнути з Жидачівського районного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2016 року по 07.11.2016 року в сумі 20662, 98 гривень.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3921,54 грн. допустити до негайного виконання.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості відбулося з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 25 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Львівського обласного центру зайнятості.
8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Львівського обласного центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року.
10. У грудні 2016 року позивач подала заперечення на касаційну скаргу.
11. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга Львівського обласного центру зайнятості надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося з дотримання встановленої законодавством процедури. Також касатор вважає, що судом апеляційної інстанції невірно обраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню.
Б. Доводи позивача у справі
13. У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості залишити без задоволення. Вказує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, рішення якого прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених у скарзі.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ОСОБА_1 з 11.04.2000 року працювала на посаді спеціаліста 2 категорії відділу працевлаштування громадських робіт та допомоги безробітнім Жидачівського районного центру зайнятості, з 08.02.2001 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу працевлаштування громадських робіт та допомоги безробітнім Жидачівського районного центру зайнятості, з 28.03.2001 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу працевлаштування громадських робіт та допомоги безробітнім Жидачівського районного центру зайнятості, з 09.02.2002 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з працедавцями. З 06.05.2008 року позивача переведено на посаду заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського районного центру зайнятості, що підтверджується копією її трудової книжки.
15. Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 22.10.2015 року №206 затверджено граничну чисельність працівників державної служби зайнятості, в результаті чого граничну чисельність працівників державної служби зайнятості Львівської області зменшено на 123 одиниці.
16. В подальшому на виконання вищезазначеного наказу Львівським обласним центром зайнятості прийнято наказ № 209 від 26.10.2015 року, згідно якого гранична чисельність працівників Жидачівського районного центру зайнятості зменшена з 26 одиниць до 22 одиниць.
17. Наказом Львівського обласного центру зайнятості № 217 від 06.11.2015 року введено в дію затверджені зміни до структури та штатних розписів базових центрів зайнятості Львівської обласної служби зайнятості, розроблених в межах доведеної граничної чисельності з 01.12.2015 року.
18. 01.12.2015 року директором Львівського обласного центру зайнятості затверджено нові зміни до штатного розпису Жидачівського РЦЗ, відповідно до яких із штатного розпису виводилося 5 посад, а саме: провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення; провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних; провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних; заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями; провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями; та вводилися в відділ активної підтримки безробітних 0,5 посади провідного фахівця з питань зайнятості; 0,5 посади провідного фахівця з профорієнтації.
19. 28.12.2015 року Львівським обласним центром зайнятості попереджено ОСОБА_1 про майбутнє звільнення 29.02.2016 року із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Жидачівського районного центру зайнятості.
20. 11.02.2016 року проведено засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Жидачівського РЦЗ (виписка з протоколу № 2), на якому погоджено звільнення ОСОБА_1, заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями за п.1 ст.40 КЗпП України.
21. Згідно наказу № 76-к від 24.02.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського РЦЗ 29.02.2016 року у зв'язку із скорочення штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.
22. Разом з тим, листом Львівського обласного центру зайнятості № 16-833/о-16 від 29.02.2016 року у зв'язку із скорочення посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Жидачівського РЦЗ ОСОБА_1 запропоновано перевестись на посаду провідного інженера з комп'ютерних систем відділу взаємодії з роботодавцями Бориславського міського центру зайнятості.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
23.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
24.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
25. Кодекс Законів про працю України
25.1. Пункт перший частини першої статті 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
25.2. Частина друга статті 40. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
25.3. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
25.4. Частина перша статті 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
25.5. Частина друга статті 49-2. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
25.6. Частина третя статті 49-2. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
25.7. Частини 1 - 2 статті 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
26.1. Пункт 19. Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, Верховний Суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 28.12.2015 року Львівським обласним центром зайнятості попереджено ОСОБА_1 про майбутнє звільнення 29.02.2016 року із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Жидачівського районного центру зайнятості.
Позивачу одночасно з попередженням про звільнення не було запропоновано іншу роботу.
Разом з тим, 29.02.2016 року ОСОБА_1 було запропоновано посаду провідного інженера з комп'ютерних систем відділу взаємодії з роботодавцями Бориславського міського центру зайнятості та 18.03.2016 року запропоновано посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Сколівського районного центру зайнятості, від яких позивач відмовилась.
Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що Львівським обласним центром зайнятості порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки пропозиції щодо працевлаштування надійшли вже після винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади.
Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправності оскаржуваного наказу від 24.02.2016 року № 76-к в частині звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, через скорочення штатів.
29. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції невірно визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню.
Як встановлено апеляційним судом, згідно довідки від 15 червня 2016 року №690/06 виданої Жидачівським РЦЗ, середньоденна заробітна плата позивача складала 186,74 грн.
Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача (з 01.03.2016 року по 07.11.2016 року) становить 172 дні.
При цьому, суд апеляційної інстанції обраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, зменшив її на суму отриманої позивачем допомоги по безробіттю у розмірі 8899,12 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі №826/808/16.
Враховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що стягненню з Жидачівського районного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2016 року по 07.11.2016 року у розмірі 32119,28 грн. (172 робочих дні х 186,74 грн.).
30. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
31. Згідно частини 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
32. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції, підлягає зміні з викладенням п'ятого абзацу його резолютивної частини у новій редакції. В іншій частині постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року відповідає нормам матеріального та процесуального права.
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі № 813/1004/16 змінити, виклавши п'ятий абзац її резолютивної частини у наступній редакції:
Стягнути з Жидачівського районного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2016 року по 07.11.2016 року у розмірі 32119 (тридцять дві тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 28 копійок.
3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі № 813/1004/16 - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх
page
telegram
viber
youtube
