Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

справа №420/16557/24

адміністративне провадження № К/990/47166/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (суддя: Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 21 липня 2019 року виплаченої 27 квітня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 21 липня 2019 року виплаченої 27 квітня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23.

На обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що відповідач всупереч вимог статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не здійснив на її користь виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати сум індексації грошового забезпечення, нарахованих 27 квітня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 29 листопада 2023 року по 26 квітня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати сум індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 травня 2020 року №815/2454/18, зазначили, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів. Відповідно право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виникає після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Суди встановили, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23 набрало законної сили 28 листопада 2023 року, а індексація грошового забезпечення на його виконання у розмірі 150 896,59 грн була виплачена відповідачем лише 27 квітня 2024 року.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачка має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 29 листопада 2023 року (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) по 26 квітня 2024 року (день, що передує день, що передує дню фактичної виплати заборгованості на виконання рішення суду).

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Підставою для подання касаційної скарги визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 1-3 Закону України Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не врахувавши правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 13 вересня 2021 року у справі № 639/3140/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

У зазначених постановах Верховний Суд підкреслив, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Така ж правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Отже, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року. У зв`язку з цим скаржник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 03 вересня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходила службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказом від 21 червня 2019 року № 135 виключена зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі №420/10392/23 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 21 липня 2019 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 липня 2019 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23 залишено без змін.

27 квітня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 420/10392/23, яке набрало законної сили, ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховано та виплачено ОСОБА_1 кошти у розмірі 150 896, 59 грн.

Позивачка, уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, звернулася з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати індексації грошового забезпечення виключно за період з 29 листопада 2023 року по 26 квітня 2024 року. Суди виходили з того, що вказана компенсація підлягає виплаті з дня набрання законної сили судовим рішенням про виплату індексація грошового забезпечення до дня, що передує дню фактичної виплати заборгованості на виконання такого рішення.

Позивач не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій та наполягає, що компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення підлягає нарахуванню з 01 грудня 2015 року (дата невиплати індексації грошового забезпечення) по 27 квітня 2024 року (дата її фактичної виплати).

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 13 вересня 2021 року у справі № 639/3140/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Перевіривши доводи касаційної скарги та враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багатьох інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.

В указаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

У справі встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі №420/10392/23 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум, а також за період з 01 березня 2018 року по 21 липня 2019 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив ОСОБА_1 27 квітня 2024 року. Водночас нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати відповідних сум індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року відповідач не здійснив.

Суди першої та апеляційної інстанції, пославшись на висновки Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року №815/2454/18, дійшли висновку, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення підлягає нарахуванню позивачу з 29 листопада 2023 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням про виплату індексація грошового забезпечення по 26 квітня 2024 року, тобто по день, що передує дню фактичної виплати заборгованості на виконання рішення суду.

Разом з тим Верховний Суд звертає увагу, що у справі №815/2454/18 предметом позову було стягнення компенсації втрати частини доходів за затримку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2018 року в розмірі 241 924,95 грн.

У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до пункту 4 Порядку № 159 індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід (в даному випадку березень 2018 року) до розрахунку не включається.

Верховний Суд у постанові 20 травня 2020 року №815/2454/18 зазначив, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Разом з тим Верховний Суд наголосив, що за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, Верховний Суд зазначив, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд вказав, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин Верховний Суд констатував, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

При цьому Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій мали встановити період, за який з вини відповідача не нараховано і не виплачено доходи, на які він мав право з урахуванням пункту 4 Порядку № 159.

Оскільки суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 КАС України обмежений у додатковій перевірці доказів, керуючись статтею 353 КАС України, Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/2454/18 Верховний Суд вирішив питання наявності права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплаченого на виконання рішення суду, але не визначав і не оцінював конкретний період, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/2454/18.

Слід зазначити, що питання визначення дати, з якої підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», було предметом касаційного перегляду у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.

У вказаній справі позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з серпня 2014 року по вересень 2019 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій у справі №460/4765/20 дійшли висновку, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії підлягає виплаті з наступного місяця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з січня 2015 року по серпень 2019 року, а не за період серпня 2014 року по вересень 2019 року, як просив позивач.

Верховний Суд, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у постанові 09 серпня 2022 року у справі №460/4765/20, зазначив, що згідно з установленими судами обставинами, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області зобов`язано провести перерахунок і виплату позивачу пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

На виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачу та нараховано суму пенсії у розмірі 19125,41 грн. Фактичну виплату пенсії, що підтверджується випискою банку здійснено 11 вересня 2019 року.

Зважаючи на наведене правове регулювання та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вказав, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з серпня 2014 року по вересень 2019 року, а тому є помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу з січня 2015 року, тобто з наступного місяця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена.

Верховний Суд підкреслив, що такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20.

У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

У зазначеній справі Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21 червня 2018 року й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, вказавши на те, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №380/1815/22, є саме 01 січня 2016 року.

З огляду на наведені висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року, дійшли помилкового висновку, що право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`зку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення виникло лише з 29 листопада 2023 року.

Суди не врахували момент / період неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, встановлений рішенням суду у справі № 420/10392/23, а також проігнорували факт, що невиплата індексації грошового забезпечення позивачу тривала з 01 грудня 2015 року, а не з 29 листопада 2023 року (дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням).

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вважали, що право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`зку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення обмежується датою, яка передує фактичній виплаті заборгованості з індексації грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.

З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2025 року (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/10392/23) по 27 квітня 2024 року (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/10392/23).

Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а позов - задоволенню у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Переглянувши судові рішення у межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, ураховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Судові витрати

Ураховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору та відсутність підтвердження понесення інших судових витрат у зв`язку з розглядом справи, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 21 липня 2019 року, виплаченої 27 квітня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі №420/10392/23.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01 грудня 2015 року по 27 квітня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 21 липня 2019 року, виплаченої 27 квітня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі №420/10392/23.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов