Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №826/392/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №826/392/16

адміністративне провадження №К/9901/51494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року у складі судді Маруліної Л.О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів Кузьмишиної О.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є. у справі № 826/392/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року № 0000444010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за основним платежем у розмірі 1 021 007 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 255 252 грн., з мотивів протиправності його прийняття.

18 грудня 2017 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок встановлення відсутності складу податкових правопорушень, передбачених підпунктом 153.1 статті 153, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України.

23 травня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 161.2 статті 161, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736 (далі - П(С)БО 21), статей 9, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з оцінкою судів першої та апеляційної інстанції, наданою встановленим обставинам справи, та просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

05 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

27 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/392/16.

08 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у липні-вересні 2015 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 вересня 2015 року № 953/28-10-40-10/31076956 (далі - акт перевірки).

У періоді, що перевірявся, Товариство мало статус платника податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

27 жовтня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України виконуючим обов'язку начальника податкового органу винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000444010 за порушення вимог пункту 138.2, підпункту 138.12.1 пункту 138, абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у розмірі 1 021 007 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 255 252 грн. на підставі абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 1 021 007 грн., з них на 300 235 грн. внаслідок включення до складу витрат 100% вартості товару, придбаного у нерезидента, що має офшорний статус, та на та 717 300 грн. у зв'язку із завищенням розміру курсових різниць, відображених у декларації.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосуються двох груп операцій.

Щодо включення до складу витрат 100% вартості товару, придбаного у нерезидента, що має офшорний статус.

За твердженням відповідача згідно інформації компетентного органу Великобританії, «Mukswell Import LLP» є британським партнерством з обмеженою відповідальністю. Призначеними партнерами є «Livorno Holding S..» (Беліз), «Verona Inter S.A.» (Беліз).

На думку податкового органу, оскільки партнери (засновники) «Mukswell Import LLP» зареєстровані в офшорних зонах при здійсненні операцій позивача з цим контрагентом мають бути застосовані обмеження, визначені пунктом 161.2 статті 161 Податкового кодексу України.

Відповідно до 161.2 статті 161 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Застосування положень цитованого вище пункту можливе лише у системному зв'язку зі змістом пункту 161.3 статті 161 Податкового кодексу України, який містить визначення поняття «нерезиденти, що мають офшорний статус». Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нерезидент «Muskwell Import LLP» зареєстрований у Великій Британії, яка не входить до Переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 143-р, відтак, у розумінні статті 161 Податкового кодексу України не є нерезидентом, який має офшорний статус.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність у суб'єкта господарювання ознак «нерезидента, який має офшорний статус» зумовлює відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині визначення податкового зобов'язання.

Щодо завищення у податковій декларації за 2014 рік від'ємних курсових різниць.

Завищення платником податків від'ємної курсової різниці, відображеної у декларації за 2014 рік, доводиться податковим органом на підставі того, що платником податків у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» вказано суму у розмірі 473 855 982 грн., в той час як за наслідками перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено лише суму у розмірі 433 291 849 грн., різниця складає 3 985 000 грн.

За змістом пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України регламентовано порядок здійснення оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, серед іншого, необхідність визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Діяльність підприємства поділяють на три види: операційну, інвестиційну та фінансову (пункт 3 розділу І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Курсові різниці від операційної діяльності називають операційними курсовими різницями, а від фінансової та інвестиційної діяльності - неопераційними.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, яка пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), забезпечує основну частку доходу і є головною метою створення підприємства.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) на субрахунках 945 «Втрати від операційної курсової різниці» та 714 «Дохід від операційної курсової різниці». А курсові різниці, що виникають внаслідок перерахунку інвалютних монетарних статей, пов'язаних із фінансовою та інвестиційною діяльністю, відображаються у складі інших доходів чи витрат, відповідно до пункту 8 П(С)БО 21.

Доходи від неопераційних курсових різниць відображаються за кредитом субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці», а збитки від таких різниць - за дебетом субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством у податковій декларації за 2014 рік, у рядку 06.4.12 «Від'ємне значення курсових різниць» згідно з статті 153 розділу III Податкового кодексу України додатка ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» та відповідно, в рядок 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» відображено від'ємну курсову різницю в сумі 437 276 849 грн.

Судом апеляційної інстанції шляхом співставлення даних з таблиці по курсовим різницям, які відображені у акті перевірки, з даними курсових різниць позивача з'ясовано, що сума у розмірі 433 291 849 грн., зазначенні відповідачем в акті перевірки, не відповідає первинним документам позивача. Розбіжність виявлена у даних за III квартал 2014 року, а саме не співпадають доходи від позитивної операційної курсової різниці по рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» за рахунком 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» на суму 3 985 000 грн. Дані первинних документів позивача по рахунку 362 за цей квартал становлять 57 722 115 грн., дані відповідача по акту перевірки - 61 707 115 грн.

Відповідачем за наслідком судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами своїх висновків, викладених у акті перевірки, щодо завищення розміру, задекларованих у 2014 році, від'ємних курсових різниць та їх невідповідності даним первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Натомість позивачем надано, а судами попередніх інстанцій досліджено такі первинні документи, а також звіт незалежного аудитора про отримані результати перерахунку курсових різниць за 2014 рік з додатком, що у своїй сукупності спростовують висновки податкового органу.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, виключає правомірність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою повно та всебічно судами попередніх інстанцій, що є поза межами предмета касаційного перегляду. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в акті перевірки, і були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 826/392/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер