Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

м. Київ

справа №813/1977/14

адміністративне провадження №К/9901/19855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 (судді - Левицька Н.Г., Яворський І.О., Сапіга В.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" (далі - ТОВ "Фермер-Сервіс") до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Фермер-Сервіс" звернулось до суду з позовом до ДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 № 0000022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 26`139,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на положення пункту 50.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та висновком, що камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових документальних перевірок, тому під час або за результатами камеральної перевірки платник податків має право подати уточнюючу декларацію або розрахунок. Також позивач зазначив, що сума сформованого податкового кредиту на підставі незареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не змінилась внаслідок подання уточнюючого розрахунку, відповідно не змінилися і суми, належні до сплати в бюджет.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 07.04.2014 (суддя - Сасевич О.М.) у задоволенні адміністративного позову відмовив з тих підстав, що згідно з пунктами 50.1, 50.2 ПК України платник податків має право подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки. Оскільки коригування щодо податкових накладних, на підставі яких товариство сформувало податковий кредит за листопад 2013 року, були здійснені товариством після камеральної перевірки, то посилання позивача на подання ним 30.12.2013 відповідно до вимог статті 50 ПК України уточнюючого розрахунку, яким відкориговані податкові накладні від 25.11.2013 № 14, від 26.12.2013 № 16, від 28.11.2013 № 17, на підставі яких був сформований податковий кредит, до уваги не приймається.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.01.2016 постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове - повідомлення рішення від 09.01.2014 № 0000022200.

Судове рішення про задоволення позову вмотивоване тим, що позивач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, подавши 30.12.2013 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року разом з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року, де методом "сторно" було проведено податкову накладну від 25.11.2013 № 2 (ПДВ 20`911,94 грн), виписану ТзОВ "Прикарпаття-Інвест", та включено податкові накладні від 25.11.2013 № 14 (ПДВ -7000,00 грн), від 26.12.2013 №16 (ПДВ - 5833,34 грн), від 28.11.2013 №17 (ПДВ - 8078,59 грн).

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Відповідач, посилаючись на положення пунктів 50.1, 50.2 статті 50, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, зазначає, що платник податку не мав права декларувати податковий кредит на підставі податкової накладної, незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, за відсутності заяви зі скаргою на постачальника, яким порушено порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі; суб'єкт господарювання має право подавати уточнюючу декларацію (розрахунок) під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.11.2016 № К/800/28250/16 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.08.2018 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку попереднього провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що фактичною підставою для збільшення ТОВ "Фермер-Сервіс" грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 24.12.2013 № 13/22-00/19159234 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за листопад 2013 року. Згідно з висновком цього акту товариство занизило суму ПДВ (20`911,94 грн), яка підлягала сплаті до бюджету за листопад 2013 року внаслідок формування податкового кредиту у сумі 20`911,94 грн на підставі податкової накладної від 25.11.2013 № 2, виписаної продавцем товарів/послуг ТзОВ "Прикарпаття Інвест", але не зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, та за відсутності заяви зі скаргою на постачальника.

Суди також встановили, що у запереченнях на акт перевірки позивач зазначив, що декларуючи податковий кредит за листопад 2013 року, товариство у додатку 5 до декларації (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагенті) припустився помилки щодо податкової накладної, на підставі якої задекларував податковий кредит, а саме, замість податкових накладних від 25.11.2013 № 14 (ПДВ - 7000,00 грн), від 26.12.2013 №16 (ПДВ - 5833,34 грн), від 28.11.2013 №17 (ПДВ - 8078,59 грн), що були виписані ТзОВ "Прикарпаття-Інвест", відобразив податкову накладну від цього ж контрагента від 25.11.2013 № 2 (ПДВ 20`911,94 грн). А 30.12.2013 товариство подало уточнюючий розрахунок, у якому відобразило податкові накладні, що були виписані ТзОВ "Прикарпаття Інвест" у листопаді 2013 року за наслідками господарських операцій. При цьому ця помилка не призвела до заниження чи завищення податкового кредиту та зобов'язань за листопад 2013 року - задекларовані товариством суми податкового кредиту та податкового зобов'язання звітного періоду залишилися незмінними.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 ПК України).

Така перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, а згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1 ПК України).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 ПК України).

Згідно з пунктом 86.2 ПК України За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Обов'язок виправлення помилок з урахуванням строків давності, визначених статтею ПК України), самостійно виявлених платником податку у поданій у минулих податкових періодах податковій декларації, встановлено пунктом 50.1 ПК України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 ПК України також визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 ПК України пов'язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки.

Отже, у випадках отримання акту камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Праву платника подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов'язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Наведене кореспондує з положеннями статті 201 ПК України, відповідно до пункту 201.10 якої виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. А згідно з пунктом 73.3 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, за результатами перевірки камеральної перевірки контролюючий орган не вчиняв дії з метою з'ясування питання щодо підтвердження податкового кредиту.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З урахуванням наведених норм та встановлених судами обставин стосовно того, що допущена позивачем помилка не призвела до недоплати податкового зобов'язання; податкові накладні від 25.11.2013 № 14, від 26.12.2013 № 16, від 28.11.2013 № 17, виписані ТзОВ "Прикарпаття-Інвест" на адресу позивача на загальну суму ПДВ 20`911,94 грн не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також виправлення позивачем допущеної помилки в порядку статті 50 ПК України до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність збільшення контролюючим органом ТОВ "Фермер-Сервіс" суми грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2014 № 0000022200 є обґрунтований.

Доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі на обґрунтування її вимог, не спростовують наведене.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду