ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2019 року

Київ

справа №826/18634/15

адміністративне провадження №К/9901/27783/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.,

за участю:

представника позивача Шишканова О.А. ,

представника відповідача Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2015 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» звернулося з позовом до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0000244050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах. Відповідач вважає, що господарська діяльність позивача з контрагентами була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Разом з тим, контролюючий орган посилається на вирок суду, згідно якого ОСОБА_2 директор контрагента позивача вчинив кримінальне правопорушення за кваліфікуючими ознаками, передбаченими статтею 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємство, тобто придбання об`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність. Відповідач наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, розрахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

У свою чергу, позивач подав заперечення на касаційну скаргу, де вказав, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильній юридичній оцінці обставин справи, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи, судові рішення є законними, обґрунтованими та підлягають залишенню без змін. Позивач посилається на те, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Як зазначає позивач, висновки відповідача є незаконними, оскільки будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2019 суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2019.

У судовому засіданні ухвалою без виходу до нарадчої кімнати судом задоволено клопотання позивача про зміну у справі найменування останнього, а саме: Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» на Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна».

Представник позивача у судовому засіданні крім доводів у запереченні на касаційну скаргу, зазначив аргументи, викладені у додаткових поясненнях до заперечень на касаційну скаргу, де обґрунтовує свою позицію з посиланням на правові позиції касаційного адміністративного суду, на його думку, у подібних правовідносинах.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та звернув увагу на встановлену практику вирішення подібних спорів судом касаційної інстанції.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 04.06.2015 по 17.06.2015 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» (попередня назва Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна», попередник - Підприємство з іноземними інвестиціями «Сєрна») з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2015 №27/28-10-40-50/23393195. згідно якого, позивачем було порушено пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 15'467'131,00грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на безпідставне віднесення до складу витрат витрати, пов`язані із придбанням товарів товарів у ПП "Ан Транс", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 81'405'952,00грн., засновник та директор якого ОСОБА_3 вироком суду від 07.11.2014 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а також тим, що, встановити фактичне місцезнаходження ПП «Ан Транс» виявилось неможливим, основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складські, виробничі приміщення, транспортні засоби, фактичні трудові ресурси на підприємстві відсутні. На переконання контролюючого органу, не встановлено відносин ПП «Ан Транс» з позивачем, згідно з отриманою податковою інформацією та інформацією бази даних ПП « Ан Транс » за період серпень-вересень 2013 року відсутня інформація щодо підприємств-покупців та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановити постачальника послуг (товарів, робіт) перевірити оплату, обсяги та складових поставлених послуг неможливо.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0000244050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 19'333'913,75грн., з яких 15'467'131,00грн. - основний платіж та 3'866'782,75грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна», вважаючи рішення відповідача протиправним, звернулось до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом підтверджується належним чином складеними первинними документами. Крім того, суди мотивували рішення тим, що у вироку Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2014, яким засновник та директор контрагента позивача ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), за господарськими операціями з позивачем не спростовано фактичне виконання договірних зобов`язань, факт фіктивності контрагента позивача - юридичної особи ПП «Ан Транс» не встановлено, а в ході розгляду даної справи підтверджено реальність господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, що виключає підстави вважати первинні документи, складені за їх результатами, формальними.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є юридичною особою (код ЄДРПОУ 23393195), правонаступником Підприємства з іноземними інвестиціями «Сєрна» та перебуває на податковому обліку Міжрегіонального ГУ ДФС України - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

У період з 01.01.2013 по 31.12.2013 між позивачем та Приватним підприємством «Ан Транс» (код ЄДРПОУ 36154115) були укладені договори купівлі-продажу зернових культур. За умовами вказаних договорів продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зернові культури українського походження, а саме: пшеницю, ріпак, ячмінь, кукурудзу. На виконання умов договорів купівлі-продажу ПП «Ан Транс» протягом квітня-вересня 2013 року поставило зернову продукцію на загальну суму 81'918'919,13грн.

Для забезпечення виконання зазначених операцій, зокрема переміщення товару та для його подальшого зберігання, позивачем з іншими суб`єктами господарювання були укладені відповідні договори про надання послуг з перевалки зерна та про надання послуг зі зберігання та відвантаження зерна. У подальшому, товар, придбаний позивачем у ПП «Ан Транс» був реалізований іноземній компанії GLENKOR GRAIN BV.

На думку податкового органу, відносини між позивачем та ПП «Ан Транс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а первинні документи, виписані ПП «Ан Транс», оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому не можуть підтверджувати понесення позивачем будь-яких витрат. У спірному випадку відповідач послався на фіктивність ПП «Ан Транс», як суб`єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2014, згідно якого засновник та директор ПП «Ан Транс» ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), який набрав законної сили.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно протоколу допиту від 10.09.2014 ОСОБА_3 вказав, що йому не відомо чим займається та хто веде господарську діяльність ПП «Ан Транс». ОСОБА_3 засвідчив, що отримав грошову винагороду за придбання підприємства, а веденням господарської діяльності займатися не повинен був, як директор та засновник участі у господарській діяльності ПП «Ан Транс» не приймав, на ведення від його імені фінансово-господарської діяльності нікого не уповноважував, товар не купував та не реалізовував, жодних фінансово-господарських документів не складав і не підписував.

Як вбачається з вироку Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2014, копія якого міститься в матеріалах справи, у січні 2013 року ОСОБА_3 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, в розмірі 100 доларів США (800 гривень), надав згоду невстановленій слідством особі перереєструвати на своє ім`я приватне підприємство «Ан Транс».

На підставі засвідчених ОСОБА_3 документів, 30.01.2013. здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП «Ан Транс» у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за №15561070008033705.

Після чого, 12.02.2013 разом з невстановленою слідством особою, ОСОБА_3 підписав документи щодо відкриття поточних рахунків ПП « Ан Транс ». У подальшому, після виконання необхідних дій, які пов`язані з перереєстрацією підприємства, всі реєстраційні та засновницькі документи, а також печатку ПП «Ан Транс» ОСОБА_3 передав невстановленій слідством особі.

Засвідчивши своїм підписом, складені у встановленій законом формі, установчі документи про придбання ним суб`єкта підприємницької діяльності - ПП «Ан Транс» та документи про відкриття розрахункових рахунків в банківських установах, ОСОБА_3 вчинив умисні дії, направлені на придбання суб`єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за кваліфікуючими обставинами - фіктивне підприємство, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України визнав повністю.

Також, відповідно до протоколу допиту свідка від 05.03.2015 ОСОБА_3 вказав, що ПІІ «Сєрна» йому не відомо, з службовими особами даного підприємства - не знайомий та ніколи не бачився.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також, у постанові від 26.01.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбуд-ХХІ» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві Верховний Суд України встановив, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції, набрав законної сили вирок, яким встановлено факт господарської діяльності ТОВ «РІП». І ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними. Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого погодились апеляційний і касаційний суди, без належного з`ясування фактичних обставин справи передчасно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими.

Таким чином, на думку Верховного Суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

З викладеного слідує, що керуючись правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача з контрагентом суди послалися на подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Суд апеляційної інстанції вказав, що основним видом діяльності за КВЕД позивача та його контрагента, у відповідності з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є оптова торгівля зерном. Проте, як встановлено податковим органом та не спростовано у суді, ПП «Ан Транс» за юридичною адресою не знаходиться, основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності (складські, виробничі приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси) на підприємстві відсутні, згідно з отриманою податковою інформацією бази даних ПП «Ан Транс» за період серпень-вересень 2013 року відсутні відомості щодо підприємств-покупців та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. Платник податку повинен враховувати обставини щодо прояву розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

У вказаних судових рішеннях Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно підпункту 8 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання позивача на подібність спірних правовідносин у наведених у поясненнях до відзиву судових рішеннях, оскільки, з логічного правового аналізу висновується позиція про відмінність встановлених судами обставин обставинами у даній справі. Позивач вважає подібними встановлені обставини щодо судових рішень (вироків), якими визнано винними посадових осіб суб`єктів господарювання.

Зокрема, як слідує з постанови Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №826/17227/13-а, податковий орган вказував, що статус фіктивного підприємництва несумнісний з легальною підприємницькою діяльністю з посиланням на вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості особою, яка була обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, судом встановлено факт підробки документів шляхом проставлення печаток. Верховний Суд дійшов висновку, що вироком не встановлено обставин, на які посилається відповідач у справі.

У справі, що розглядається, вироком суду, який набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості особою, яка обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за кваліфікуючими обставинами - фіктивне підприємство, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, що є встановленими обставинами у справі.

Крім того, суд вважає необґрунтованими висновки позивача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з ігноруванням норми підпункту 86.9 пункту 89 ПК України з посиланням на відсутність судового рішення стосовно посадових осіб позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 86.9. пункту 86 статті 86 ПК України (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Позивач зауважує, що постановою Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №814/3436/15 суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин з ПП «Ан Транс». Суд вважав, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується за результатами перевірки у межах кримінального провадження. У справі на яку посилається позивач суд направив справу на новий розгляд та вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено на підставі якого рішення та в межах якого провадження призначена перевірка. Єдиною підставою для прийняття рішень судами слугувало існування вироку, однак належним чином засвідчена копія такого вироку в матеріалах справи відсутня. Низькоякісна копія не дає можливості встановити обставини кримінального порушення, за яке засуджено особу.

Так, судами встановлено наступні обставини уданій справі. Вироком Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2014 затверджено угоду про визнання винуватості укладену зі ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за кваліфікуючими обставинами - фіктивне підприємство, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності ПП «Ан Транс» без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність.

Як вбачається з акту перевірки від 24.06.2015, який міститься в матеріалах справи, посадовими особами податкового органу на підставі, у тому числі, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно постанови старшого слідчого податкової міліції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. Перевірку проведено з урахуванням у тому числі вироку від 07.11.2014 відносно ОСОБА_3 , тобто за його наявності. У свою чергу, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом 06.07.2015.

Викладені встановлені судами беззаперечні обставини дають підстави вважати помилковими посилання позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування норми підпункту 86.9 пункту 89 ПК України та ідентичність обставин даної справи зі справою №814/3436/15.

З урахуванням викладеного, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за здійсненими ПП «Ан Транс» господарськими операціями не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №826/18634/15 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду