Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №819/1385/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2019 року

Київ

справа №819/1385/17

адміністративне провадження №К/9901/2011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Шавель Р.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2017 року №0001234003 та №0001244003 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно в розмірах 17000,00 грн. та 1,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими на підставі Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправними, оскільки наказ №726 від 10 травня 2017 року, відповідно до якого проводилась перевірка, за результатами якої в подальшому складено акт та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить підстав для здійснення такої перевірки; разом з тим відповідач зазначав, що перевірка проводилась за скаргою ОСОБА_2 , проте останній в розмові з Підприємцем повідомив, що жодних скарг не подавав; в магазині, де проводилась перевірка, дійсно були наявні тютюнові вироби, але вони не допускалися до реалізації, оскільки очікувалося завершення виготовлення відповідної дозвільної документації, на вітрині було виставлено оголошення про те, що такі товари не відпускаються; до того ж у магазині-кафе « Скорпіон », в якому проводилась оскаржувана перевірка та який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , провадить господарську діяльність ОСОБА_3 і саме він мав на меті здійснювати реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв, задля чого отримав ліцензії № 719066400034 , №719066600028 від 17 травня 2017 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Управління №0001234003 та №000124403 від 19 травня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно провів перевірку позивача та, як наслідок, безпідставно прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, суд прийшов до висновку, що перевірка посадовими особами відповідача проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), а за її результатами встановлено факти вчинення в належному позивачеві торговельному об`єкті порушень правил торгівлі тютюновими виробами внаслідок продажу пачки сигарет «Кемел» жовтий без наявності відповідної ліцензії, а також непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО); разом з тим позивачем доказів на спростування таких обставин подано не було.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати з підстав, наведених в позовній заяві, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Управління відповідно до статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України на підставі наказу від 10 травня 2017року №726 та направлень №1139, №1140, №1141 від 10 травня 2017 року проведено фактичну перевірку магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та в якому здійснює господарську діяльність Підприємець з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено акт від 10 травня 2017 року №1921/40-00/2585801370, яким встановлено факт реалізації тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії, а саме: продавець магазину ОСОБА_4 реалізувала одну пачку сигарет «Кемел» жовтий по ціні 27,50 грн., а також без проведення розрахункової операції через РРО із видачею розрахункового документу.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 19 травня 2017 року форми «С» №0001234003 та №001244003, якими застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно в розмірі 17000 грн. та 1,00 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон №481.

Згідно зі статтею 1 Закону №481 тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

В частині 1 статті 17 Закону №481 закріплено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до частини 2 вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Правові ж засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: за вчинене вперше порушення - 1 гривня (пункт 1 частини 1 статті 17 Закону №265).

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як свідчать матеріали справи та встановлено апеляційним судом, відповідно до інформації, зазначеної в службовій записці від 05 травня 2017 року №147/10/19-00-21-06-04, в.о. заступника начальника Управління повідомлено, що працівниками оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області в ході операції «Акциз -2017» отримано інформацію про факти зберігання та збуту тютюнових виробів у торговому об`єкті ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності відповідних ліцензій.

При цьому посадовими особами відповідача перед початком проведення фактичної перевірки особі, яка здійснювала розрахункові операції в магазині, де провадить підприємницьку діяльність позивач, було пред`явлено направлення на проведення фактичної перевірки, копію наказу про проведення фактичної перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, про що свідчить розписка у направленні на перевірку.

Крім того з наказом ознайомлений й сам позивач, що підтверджується його підписом на одному примірнику наказу №726 від 10 травня 2017 року.

Перевіркою встановлено факт реалізації тютюнових виробів (пачки сигарет «Кемел» жовтий по ціні 27,50 грн.) без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та проведення розрахункової операції через РРО із видачею відповідного розрахункового документу.

Крім того в ході проведення перевірки продавець ОСОБА_4 надала пояснення, в яких підтвердила, що в магазині за адресою: АДРЕСА_1 одну пачку сигарет «Кемел» жовтий по ціні 27,50 грн., а також зазначила, що в магазині зберігались тютюнові вироби в кількості 85 пачок сигарет різного асортименту на загальну суму 2391,50 грн.

Разом з тим ОСОБА_4 в акті перевірки вказала, що зауважень до перевірки не має.

За наведеного висновок суду попередньої інстанції у справі, що розглядається, про правомірність податкових повідомлень-рішень №0001234003 та №000124403 від 19 травня 2017 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Зокрема твердження позивача про те, що в магазині-кафе «Скорпіон», у якому проводилася оскаржувана перевірка, провадить господарську діяльність ОСОБА_3 і саме він мав на меті здійснювати реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв, задля чого отримав ліцензії № 719066400034 , №719066600028 від 17 травня 2017 року, також не свідчать про неправильність прийнятого апеляційним судом рішення, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи договорів оренди приміщень №001 та №002 від 01 травня 2017 року як фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , так і сам Підприємець орендували у гр. ОСОБА_5 для провадження господарської діяльності приміщення (різною площею) за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому Управлінням перевірка проведена саме щодо позивача.

Посилання ж Підприємця на те, що перевірку проведено на підставі скарги ОСОБА_2 , який в подальшому позивачеві повідомив, що жодних скарг не писав, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду