Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №819/1553/17

адміністративне провадження №К/9901/408/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Подлісна І.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (судді Качмар В.Я., Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі № 819/1553/17 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області (далі - управління ДКСУ), про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління ДКСУ, в якому просила зобов'язати відповідача сформувати та подати до управління ДКСУ подання про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3820 грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції змінив в частині розподілу судових витрат, в решті залишив без змін.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки порушує право позивачки на придбання житла вперше без сплати відповідних страхових внесків до ПФУ. Оскільки позивачка 08 серпня 2017 року вперше придбала нерухоме майно (квартиру) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості на суму 3820 грн, то він підлягає поверненню позивачці, оскільки відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), вона не є платником зазначеного платежу.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Указує на те, ПФУ не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. А надані позивачкою документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування його вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому, чи придбання житла вперше.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Під час розгляду суди попередніх інстанцій встановили таке.

08 серпня 2017 між позивачкою та публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ріелті-Актив» було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,6 кв.м.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В.

При нотаріальному посвідченні указаного договору позивачка сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 3820 грн відповідно до копії квитанції від 08 серпня 2017 № 0.0.822740260.

Зарахування до державного бюджету сплаченого ОСОБА_1 збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у вищевказаній сумі підтверджується відповідною довідкою управління ДКСУ від 03 жовтня 2017 року № 2894.

31 серпня 2017 року позивачка звернулася із заявою до управління ПФУ з проханням сформувати та подати до управління ДКСУ подання про повернення їй сплачених коштів в розмірі 3820 грн, що становить 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна.

У відповіді від 12 вересня 2017 року № 15401/07 відповідач зазначив, що підстав для повернення вказаного збору немає. Також зазначив, що ПФУ не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Не погоджуючись із такою відмовою пенсійного органу позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 151 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 153 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2018 року (справа № 819/1730/17).

У справі, що розглядається, суди виходили також з того, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру. Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності останньої іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.

Довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» підтверджено те, що позивачка є власником 1/5 частини квартири за адресою АДРЕСА_2, право власності на яку вона набула на підставі розпорядження органу приватизації від 05 травня 2005 року № 38458. Зі змісту довідки філії - Тернопільського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 21 серпня 2017 року № 275 видно, що за наведеною вище адресою ОСОБА_1 житловий чек не використовувала.

Доводи пенсійного органу про те, що позивачкою не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане нею вперше є безпідставними, оскільки управління ПФУ не здобуло доказів того, що у позивачки у власності перебуває ще і інше майно, яке було придбане нею раніше ще до укладення Договору.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідач не надав.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Конституційний Суд України ухвалою від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовив у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі ПФУ як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання в касаційній скарзі на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачці в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачкою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3820 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого (справа № 819/1730/17), 30 та 31 січня 2018 року (справи №№ 819/1498/17, 819/1667/17 відповідно).

З огляду на це касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко