Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2018 року у справі №812/17/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа № 812/17/17

адміністративне провадження №К/9901/39293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Смішливої Т.В. від 06 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О. від 11 квітня 2017 року у справі за позовом Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач/Інспекція) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач/ОСОБА_2), в якому просила стягнути суму податкового боргу з орендної плати за землю за період з 29 серпня 2014 року по 22 жовтня 2016 року у розмірі 32532,67 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 32532,67 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань з урахуванням пені.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 в доход бюджету податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 23498,71 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 25203,14 грн., визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 30 червня 2015 року №7863078, від 30 червня 2016 року №3679238-1302 та від 16 серпня 2016 року №38252-1302, станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими; натомість, відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, зазначив про ненадання позивачем доказів направлення на адресу відповідача податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року №13789-15, як того вимагає підпункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, а тому визначені ним зобов'язання у розмірі 9033,96 грн. вважаються неузгодженими й підстав для їх стягнення немає.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про ненаправлення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року №13789-15, оскільки у зв'язку із проведенням бойових дій на території м. Рубіжне Луганської області у період з травня 2014 року та відмовою поштових відділень УДППЗ «Укрпошта» в прийнятті рекомендованих листів, вказане податкове повідомлення-рішення було направлено ОСОБА_2 простою кореспонденцією; вказувала, що відповідач не оскаржував цього рішення та не подавав заперечення на адміністративний позов, а тому, за висновком Інспекції, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 30 червня 2014 року №13789-15 сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 9033,96 грн. є законною та узгодженою, підлягає стягненню.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем 17 червня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2012 року орендує у Рубіжанської міської ради Луганської області земельну ділянку для розміщення виробничої бази площею 0,2855 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у м. Рубіжне Луганської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 листопада 2012 року за №441250004000125.

Позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30 червня 2014 року №13789-15, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 9033,96 грн.; від 30 червня 2015 року №7863078, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 9033,96 грн.; від 30 червня 2016 року №3679238-1302, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 9033,96 грн.; від 16 серпня 2016 року №38252-1302, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 7135,22 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №7863078, від 30 червня 2016 року №3679238-1302 та від 16 серпня 2016 року №38252-1302 були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи; докази ж направлення на адресу відповідача та вручення податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року №13789-15 в матеріалах справи відсутні.

На підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідачу було нараховано також пеню у сумі 823,75 грн.

02 жовтня 2015 року позивачем виставлено податкову вимогу №473-17, яка направлена відповідачу на його адресу, однак не вручена із незалежних від позивача причин та повернута поштою за закінченням терміну зберігання.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб та пені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №7863078, від 30 червня 2016 року №3679238-1302 та від 16 серпня 2016 року №38252-1302 вручені відповідачу, докази їх скасування в адміністративному чи судовому порядку відсутні, а тому визначена ними сума податкових зобов'язань з орендної плати за землю у загальному розмірі 25203,14 грн. є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Враховуючи часткову сплату відповідачем податкового боргу у розмірі 2528,18 грн., беручи до уваги направлення Інспекцією відповідачу податкової вимоги, касаційний суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23498,71 грн. з урахуванням пені.

Водночас, судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми податкових зобов'язань у розмірі 9033,96 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року №13789-15 не було надіслано (вручено) відповідачу, що призвело до неможливості встановлення строку, після якого грошові зобов'язання набувають статусу узгоджених, та протягом якого платник податків зобов'язаний сплатити грошові зобов'язання, що визначені контролюючим органом.

Обставини же відмови поштових відділень УДППЗ «Укрпошта» в прийнятті рекомендованих листів у зв'язку із проведенням бойових дій на території м. Рубіжне Луганської області, неподання відповідачем заперечень проти даного позову в ході розгляду справи та неоскарження податкової вимоги, на які посилається позивач як на підставу для стягнення суми нарахованих податкових зобов'язань у розмірі 9033,96 грн., не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, оскільки не змінюють порядку узгодження грошових зобов'язань, дотримання якого є передумовою для виникнення податкового боргу та можливості його стягнення в примусовому порядку.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко