Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.03.2020 року у справі №806/3350/17
Ухвала КАС ВП від 19.07.2018 року у справі №806/3350/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №806/3350/17

адміністративні провадження №К/9901/56326/18

№К/9901/56785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №806/3350/17

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3316 про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років і середнього заробітку за час затримки виплати надбавки, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини А3316 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Охрімчук І.Г., суддів: Капустинського М.М., Моніча Б.С.)

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А3316, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3316 щодо невиплати йому надбавки за вислугу років та звільнення його без повного розрахунку;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років за належний період та середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років по день фактичної виплати зазначеної надбавки.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) відповідачем надбавка за вислугу років в розмірі 5% не виплачувалась та її не було виплачено в день його звільнення із військової служби.

2.1. Також, позивач, враховуючи вимоги статті 117 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) вказав. що Військовою частиною А3316 протиправно не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на незаконність та необгрунтованність, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями, а проходять військову службу та на них не поширюються вимоги КЗпП України.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді командира гармати 3 розрахунку 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 1 гаубичної самохідно-артилерійської батареї Військової частини А 3316.

5. Відповідно до Наказу командира Військової частини А3316 №6 від 10 січня 2017 року позивача, звільненого Наказом командира Військової частини - польова пошта В3516 від 05 січня 2017 року №1-РС відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас за пунктом 1 підпунктом «ж» (які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абз.2 частини третьої статті 23 цього Закону), виключено із списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 10 січня 2017 року.

6. При цьому, вислуга років ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу частини становила 1 рік та 8 місяців, зокрема, з 10 березня 2015 року по 15 квітня 2016 року та з 06 червня 2016 року по 10 січня 2017 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1.

7. Разом з тим, як вбачається з грошового атестату серії ЗУ №154995 від 01 вересня 2017 року та Довідки військової частини А3204 №403/621 від 01 вересня 2017, позивачу не виплачувалась надбавка за вислугу років

8. Позивач, вважаючи, що Військовою частиною А3316 протиправно не нараховано та не виплачено надбавку за вислугу років та середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років по день фактичної виплати зазначеної надбавки, звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року позов задоволено частково.

9.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3316 щодо невиплати позивачу надбавки за вислугу років.

9.2. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до Постанови №1294.

9.3. В решті позову відмовлено.

9.4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з урахуванням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень Постанови №1294, зазначив, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років та зобов`язання виплатити зазначену надбавку є обґрунтованими.

9.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції зазначив, що після набрання цим рішенням щодо розрахунків надбавки за вислугу років законної сили та його виконання відповідачем, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

10. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

10.1 Стягнуто з Військової частини А3316 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в розмірі 2092, 02 грн.

10.2. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб органів внутрішніх справ, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, в даному випадку слід застосувати норми статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.

10.4. При цьому апеляційний суд, беручи до уваги розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, вказав, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає стягненню з 20 грудня 2017 року (день отримання відповідачем позовної заяви по даній справі) по день постановлення рішення у справі - 13 червня 2018 року, тобто за 118 робочих днів та складає 2092, 02 грн.

11. Матеріали справи містять Окрему думку судді Житомирського апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С. від 22 червня 2018 року.

11.1. Як вбачається із змісту Окремої думки від 22 червня 2018 року, суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., враховуючи положення статей 116 та 117 КЗпП України, зазначив, відповідальність за невиплату належних працівникові суд полягає в обов`язку виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку і що дані правові норми є чіткими та однозначними, вони не дають підстав тлумачити їх таким чином, що підприємство зобов`язане виплатити працівнику якусь частину його середнього заробітку.

11.2. Також, суддею Монич Б.С. звернуто увагу на те, що в даному випадку суд апеляційної інстанції прийняв рішення про часткове задоволення позову, однак не звернув увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про належні йому виплати при звільнені були задоволені в повному обсязі.

11.3. Крім цього, вважає, що у зв`язку з вирішенням на користь позивача спору щодо належних йому сум при звільненні, до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2017 року по день постановлення судового рішення, а оскільки загальна кількість днів за затримку розрахунку при звільненні складає 118 днів, середньоденний заробіток складає 354,58 грн., то на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума в розмірі 41 840, 44 грн. (118 робочих днів х 354,58 грн).

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційних скаргах ОСОБА_1 та Військова частина А3316, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять:

- Військова частина А3316 - оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову; стягнути з позивача на користь Військової частини А3316 понесені витрати для сплати судового збору при поданні касаційної скарги;

- ОСОБА_1 - скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в сумі 2092 грн. та прийняти нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток із розрахунку 354,58 грн. за кожен день затримки виплати надбавки за вислугу років за період з дня звільнення (10 січня 2017 року) по день виплати надбавки за вислугу років. В решті рішення суду просить залишити без змін.

12.1. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах і не є найманими працівниками, а проходять військову службу, а тому виплата середнього заробітку за час затримки при розрахунку Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачена.

12.2. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що сума та розмір належної йому надбавки за вислугу років не оспарюється та визнана відповідачем, тобто фактично відсутній спір про розмір сум, належних до виплати при звільненні.

12.3. При цьому позивач наголошує, що оскільки спору між ним та Військовою частиною А 3316 про розмір надбавки за вислугу років немає, суд апеляційної інстанції не мав законних підстав визначати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в будь-який інший спосіб, аніж стягнути його в повному обсязі.

12.4. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції в частині обставин та моменту, з якого виникає обов`язок виплатити компенсацію середнього заробітку, ОСОБА_1 вказує на те, що посадові особи відповідача вперше офіційно дізналися про невиплату йому надбавки за вислугу років під час оголошення наказу про зарахування його в списки особового складу та під час видання наказу про вислугу років станом на 01 січня 2017 року.

12.5. Також, позивачем зауважено, що середній заробіток має виплачений йому з дня звільнення (10 січня 2017 року), оскільки вперше про невиплату надбавки за вислугу років відповідач дізнався не 20 грудня 2017 року (отримання позовної заяви у цій справі), а 27 липня 2017 року (отримання листа Любарським районним військовим комісаріатом №552).

13. Верховний Суд ухвалами від 30 липня 2018 року та від 01 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами, відповідно, ОСОБА_1 та Військової частини А3316 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у даній справі.

14. В подальшому, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14, розпорядженнями заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційних скарг у справі №806/3350/17 (провадження №К/9901/56326/18 та провадження №К/9901/56785/18).

15. Протоколами повторного автоматизованого розподілу від 21 червня 2019 року касаційні скарги у справі №806/3350/17 (провадження №К/9901/56326/18 та провадження №К/9901/56785/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Загороднюк А.І.

16. До Верховного Суду 24 вересня 2019 року та 15 листопада 2019 року надійшли листи Військової частини А3316 про те, що відповідачем сплачено середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в сумі 2092,02 грн. та надбавку за вислугу років в сумі 2092 грн. відповідно до платіжних доручень №472 від 20 серпня 2019 року та від 633 від 07 листопада 2019 року.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

19. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

20. Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

21. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

22. Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення їх частково з огляду на наступне.

25. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 відповідно до Постанови №1294 під час проходження військової служби набув право на надбавку за вислугу років в розмірі 5 %, проте відповідачем така надбавка йому не виплачувалась, не було її виплачено і на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, про що позивач дізнався після звільнення з військової служби.

26. Пунктом 6 Постанови №1294 передбачено виплачувати надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 29, зокрема, при вислузі років від 1 до 2 років у розмірі 5 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.

27. При вирішенні даного спору, судами попередніх інстанцій враховано та підтверджено матеріалами справи, що позивачу, при наявності у нього вислуги років 1 рік 8 місяців, надбавка за вислугу років Військовою частиною А3316 не виплачувалась, у зв`язки з чим колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати надбавки за вислугу років та зобов`язання виплатити таку надбавку є обґрунтованим.

28. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.

29. Задовольняючи частково позов в зазначеній частині позовних вимог, судом апеляційної інстанцій, з посиланням на постанови Верховного Суду від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16, від 15 вересня 2015 року по справі № 21-1765а15, взято до уваги такі обставини: розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

30. Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем у даному випадку доведено відсутність вини щодо затримки повного розрахунку при звільненні позивача, а саме невиплати надбавки за вислугу років з дня звільнення по час звернення позивача до суду з позовом до нього про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років, оскільки відповідачу не було відомо про те, що ОСОБА_1 оспорює невиплату зазначених коштів; із заявами чи іншими претензіями до Військової частини А3316 позивач не звертався.

31. При цьому, апеляційний суд зауважив, що саме з дня отримання позовної заяви у даній справі (20 грудня 2017 року) розпочинається обрахунок строку затримки розрахунку з позивачем, а саме щодо невиплати на його користь надбавки за вислугу років в розмірі 5 % з його грошового утримання.

На час ухвалення судового рішення період затримки остаточного розрахунку з позивачем становить 118 робочих днів (відповідно до розрахунків Мінсоцполітики - з 20 грудня 2017 року по 13 червня 2018 року).

32. Тобто, підтверджуючи відсутність вини з боку Військової частини А 3316 щодо затримки повного розрахунку при звільненні позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що початком строку вказаної затримки розрахунку є саме дата виникнення спору між ОСОБА_1 та відповідачем з приводу невиплати коштів за вислугу років, тобто отримання копії позовної заяви - 20 грудня 2017 року.

33. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

34. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги, що в даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу Військової частини А3316 без проведення остаточного розрахунку, а саме не виплачено надбавку за вислугу років.

35. Разом з цим, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що після звільнення з військової служби він став на військовий облік до Любарського районного військового комісаріату.

36. Матеріали справи містять довідку Житомирського обласного військового комісаріату від 24 липня 2017 року №4188 (а.с. 102-103), із якої вбачається, що фінансовою службою Військової частини А3316 при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 помилково не було враховано у вислугу років на виплату відсоткової надбавки за вислугу років період його служби під час мобілізації.

37. Також, у вказаній довідці зазначено, що позивачу за весь час проходження військової служби за контрактом, помилково не нараховувалася та не виплачувалася відсоткова надбавка за вислугу років в розмірі 5%.

38. Дану довідку Житомирського обласного військового комісаріату з позначкою «повторно» було адресовано Любарському районному військовому комісаріату для усунення зазначених в довідці недоліків та звернуто увагу на питання оформлення позивачу нового грошового атестату та доплати грошового забезпечення за весь час проходження ним військової служби з метою призначення йому пенсії.

39. Крім того, в матеріалах справи є Наказ командира Військової частини А3316 від 26 березня 2018 року №79, із якого вбачається, що в ході проведення службового розслідування за фактом ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 під час його звільнення з військової частини через велике навантаження та великий об`єм роботи діловодом штабу молодшим сержантом ОСОБА_2 допущена технічна помилка, у зв`язку з чим позивач не отримав виплату за вислугу років.

40. Також, в даному Наказі від 26 березня 2018 року №79 зазначено, що факт ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років став можливим внаслідок неуважності та безвідповідального відношення до виконання обов`язків військової служби з боку колишніх посадових осіб військової частини

41. Колегія суддів звертає увагу на те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені статею 117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.

42. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

43. Відповідно до частини 2 статті 117 КЗпП України якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

44. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

45. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 у справі № 524/1714/16-а.

46. При цьому, слід зазначити, що необхідною умовою для покладення на підприємство, установу, організацію відповідальності за невиплату або затримку у виплаті належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, установи, організації у такому несвоєчасному розрахунку або невиплати відповідної суми.

47. Крім цього, слід зауважити, що для виникнення такого обов`язку власника та встановлення вини підприємства необхідно з`ясувати та дослідити причини, у зв`язку з чим не було своєчасно здійснено відповідні виплати.

48. Колегія судді зазначає, що суд апеляційної інстанції, підтверджуючи відсутність вини з боку Військової частини А 3316 щодо затримки повного розрахунку при звільненні позивача, не дослідив та не дав відповідної оцінки наявним в матеріалах справи довідки Житомирського обласного військового комісаріату від 24 липня 2017 року №4188 та Наказу командира Військової частини А3316 від 26 березня 2018 року №79 про проведення службового розслідування щодо факту ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років, тобто апеляційний суд безпідставно не врахував зазначені обставини та дійшов передчасного висновку про відсутність вини роботодавця та, відповідно, зазначив про виникнення спору з приводу виплати коштів за вислугу років саме з 20 грудня 2017 року (отримання позовної заяви в даній справі).

49. Крім цього, слід зазначити, що саме дослідження причини, через які не було проведено повний розрахунок при звільненні, поінформованість або не доведення інформації до Військової частини А3316 щодо наявності недоліків, які зазначені в довідці Житомирського обласного військового комісаріату від 24 липня 2017 року №4188, є підставою для встановлення або спростування наявності вини роботодавця при здійсненні необхідних виплат та з`ясування питання моменту, з якого розпочинається обрахунок строку затримки розрахунку з позивачем (з огляду на дату отримання відповідачем офіційної інформації щодо невиплати надбавки за вислугу років).

50. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що висновок про наявність чи відсутність вини відповідача щодо затримки повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт відповідної затримки.

51. Отже, Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в сумі 2092,02 грн., який розраховано з урахуванням дати, від якої, на думку колегії суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду, виник обов`язок виплати спірну суму.

52. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги межі касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС України, та ураховуючи необхідність розрахунку розміру середнього заробітку і визначення часу затримки розрахунку при звільненні, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції у цій справі у відповідній частині та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

53. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Частиною третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно частини 1 та 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційні скарги Військової частини А3316 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року в частині стягнення з Військової частини А3316 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років в сумі 2092,02 грн. скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

3.В решті постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, якою залишено без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини А3316 щодо невиплати позивачу надбавки за вислугу років та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку ОСОБА_1 за вислугу років за належний період - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

О. В. Калашнікова

М.В. Білак

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду