Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №819/3111/15

адміністративне провадження №К/9901/26968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 ( судді Большакова О.О., Глушко І.В., Макарик В.Я.)

у справі № 819/3111/15 (876/11505/15)

за позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Тернопільське лісове господарство») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, зобов'язати Тернопільську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області внести зміни до облікової картки платника податку автоматизованих електронних систем податкового обліку Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області по Державному підприємству «Тернопільське лісове господарство», шляхом зменшення зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 460 020 ( чотириста шістдесят тисяч двадцять) грн. 00 коп.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2015.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями були сплачені позивачем у повному обсязі, а сума на яку просить позивач внести зміни до облікової картки в розмірі 460 020 грн. - це податкові зобов'язання , які підприємство мало право не сплачувати до бюджету та залишити у своєму розпорядженні для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих потреб. Крім того, судом було проігноровано, що за наслідками перевірки позивача за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2013 № 413/22-10/00993024, будь-яких зауважень чи порушень платником податку вимог податкового законодавства не виявлено. Таким чином, відповідач визнав правомірність перебування ДП «Тернопільське ЛГ» на спеціальному режимі за жовтень, листопад і грудень 2009 року, проте привести у відповідність дані на картковому обліку платника податків за відповідні місяці відмовляється.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на момент вирішення спору по суті ДП «Тернопільське лісове господарство» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість з 01.01.2009, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 у справі №73394/09/9104ё яка набрала законної сили. Позивачем контролюючому органу були подані податкові декларації з ПДВ за 2009 рік як суб'єктом спеціального режиму. Тернопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області своїм листом від 20.10.2014 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 у справі №73394/09/9104 підтвердила, що вказані декларації вважаються поданими та є чинними. Сума ПДВ згідно даних податкових декларацій становить 460020 грн. 00 коп. Однак, відповідач отримавши та прийнявши податкові декларації позивача за 2009 рік не вніс зміни в стан обліку ПДВ позивача в діючих електронних автоматизованих системах співвставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки предметом позовних вимог є зменшення зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 460 020 грн., що нараховані і обліковуються саме згідно податкових повідомлень-рішень № 0000312304/0, № 0000342304/0 від 02.03.2010, № 0000342304/1, № 0000312304/1 від 26.04.2010, № 0000312304/2, № 0000342304/2 від 29.06.2010 і ця обставина не оспорюється сторонами, жодних підстав для зобов'язання відповідача внести зміни до податкового обліку та виключення нарахованих сум податку з обліку немає.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вважаючи їх передчасними, виходячи з такого.

В своїй касаційній скарзі ДП «Тернопільське лісове господарство» зазначає, що суми, донараховані відповідачем за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, сплачені позивачем у повному обсязі за основним грошовим зобов'язанням та штрафними санкціями. Вказані обставини судами попередніх інстанцій не встановлювалися та не досліджувалися. Разом з тим, зазначення в обліковій картці суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалося що сума, на яку просить внести зміни позивач, відображена в обліковій картці платника податку в автоматизованих електронних системах.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам необхідно встановити та дослідити обставини, на які посилається позивач та про які зазначено в мотивувальній частині цього рішення.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у справі № 819/3111/15 (876/11505/15) скасувати.

Справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно

Помічник судді Фурдичко