Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2019 року у справі №816/4671/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 816/4671/15

адміністративне провадження № К/9901/9585/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №816/4671/15

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, постановлену у складі: головуючого судді Жигилія С. П., суддів Перцової Т. С., Русанової В. Б.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області, відповідач-1), Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Кременчуцький МВ УМВС в Полтавській області, відповідач-2) з вимогами: визнати незаконним і скасувати наказ УМВС України в Полтавській області №625о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ і поновити на посаді дільничного інспектора міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу УМВС в Полтавській області №625 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України майора міліції ОСОБА_1 (М-253142), дільничного інспектора міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області через скорочення штатів і поновлення на посаді скасовано і ухвалено нове рішення в цих частинах:

- визнано незаконним і скасовано наказ УМВС в Полтавській області №625о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил України майора міліції ОСОБА_1 (М-253142), дільничного інспектора міліції Кременчуцького МВ УМВС України через скорочення штатів;

- поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-253142) на посаді дільничного інспектора міліції Кременчуцького МВ УМВС України з 07 листопада 2015 року.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року в частині стягнення з Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позов задоволено: стягнуто з УМВС в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 13 січня 2020 року в сумі 140041,11 грн із відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, УМВС в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу УМВС в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року повернуто скаржнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що з 01 січня 2020 року суб'єкт владних повноважень бере участь у справі через свого керівника або іншу уповноважену відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору особу або через представника, яким може бути виключно адвокат.

Водночас до апеляційної скарги, яка підписана Пуніною Л. В., не додано документів, які б підтверджували її право займатися адвокатською діяльністю або свідчили про те, що вона на підставі закону, положення, статуту чи трудового договору уповноважена діяти від імені УМВС в Полтавській області.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, УМВС в Полтавській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що особливі вимоги до статусу представників, які визначені в частині 1 статті 57 КАС України, не поширюються на відносини представництва у справах незначної складності.

Скаржник доводить, що у справах незначної складності представником, у тому числі суб'єкта владних повноважень, може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Як зазначає скаржник, Полтавський окружний адміністративний суд в ухвалі від 26 листопада 2019 року відніс цей спір до категорії справ незначної складності та здійснював її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням викладеного скаржник уважає, що висновок суду апеляційної інстанції про неможливість здійснення представництва його інтересів фізичною особою, повноваження якої на таке представництво підтверджуються довіреністю, є незаконними.

Інші учасники справи правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 02 квітня 2020 року.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Данилевич Н. А., Шевцовій Н. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

Згідно з частинами 1 та 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - ~law24~), яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Цим ж законом Розділ XV "Перехідні положення" Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених частини 2 статті 57 КАС України, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини 2 статті 57 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Пунктом 1 частини 4 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

ІV. Позиція Верховного Суду

З аналізу положень статті 131-2 у взаємозв'язку з пунктом 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України випливає, що з 01 січня 2020 року представництво інтересів органів державної влади в адміністративному процесі здійснюється адвокатом.

Винятком з цього правила є окремі категорії справ, зокрема справи, які, у розумінні КАС України, є справами незначної складності.

Визначення справи незначної складності міститься в пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якого адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, для цілей КАС України є справами незначної складності.

Згідно з частиною 1 , 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими частиною 1 , 2 статті 12 КАС України, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Предметом цієї справи є стягнення з Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням позивача з публічної служби, що вказує на те, що ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.

Приймаючи ухвалою від 26 листопада 2019 року адміністративну справу №816/4671/15 до свого провадження (після направлення її на новий судовий розгляд), Полтавський окружний адміністративний суд, урахувавши предмет та підстави позову, обсяг і характер доказів у справі, відніс її до категорії малозначних і вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, представництво інтересів учасників цієї справи може здійснюватися з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 57 КАС України, - фізичною особою, яка відповідно до частиною 2 статті 57 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

З урахуванням викладеного, повертаючи, на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України, апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд помилково виходив із необхідності надання документів, які б підтверджували, що представник відповідача Пуніна Л. В. є адвокатом або представником юридичної особи у порядку її самопредставництва.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

V. Судові витрати

Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова