Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №822/2434/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа №822/2434/17

адміністративне провадження №К/9901/2734/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В.

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 (головуючий суддя Майстер П.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Драчук Т. О., суддів Полотнянка Ю.П. і Загороднюка А.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_4

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася в суд з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа або Фонд), в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", що полягає у невключенні даних про її рахунок до переліку рахунків, згідно з якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі - банк) за рахунок Фонду відповідно до договору банківського рахунку від 10.05.2016 №980-050000001655 "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» на суму 20 000 грн.;

- зобов'язати відповідача включити дані про рахунок позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок фонду згідно з вищевказаним договором на зазначену суму.

2. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, позов задоволено повністю.

3. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценко Володимир Володимирович (далі - касатор) звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на вищевказані судові рішення, в якій просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити та надати можливість його представнику взяти участь у судовому засіданні, повідомивши про дату, час і місце слухання справи.

4. Інші клопотання, відзиви від решти учасників спору Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. 10.05.2016 позивач уклала з банком договір банківського рахунку №980-050000001655 "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", відповідно до якого банк за ініціативою клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних документів, а клієнт зобов'язується сплачувати послуги банку.

6. 10.05.2016 позивач уклала з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (далі - товариство) договір №980-050-000235733 "Суперкапітал", відповідно до якого передала у власність цього товариства 20000,00 грн. на підставі квитанції №1547192 на строк не більше 181 день, а товариство зобов'язується повернути їй кошти та проценти в порядку та на умовах, установлених договором.

7. 19.05.2016 товариство повернуло кошти на поточний рахунок позивача, сплачені відповідно до договору від 10.05.2016 № 980-050-000235733, розірвавши його в односторонньому порядку, як передбачено умовами п.5.4.3. договору.

8. На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

9. 13.06.2016 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №991, відповідно до якого продовжила строки тимчасової адміністрації у банку до 22.07.2016 включно.

10. 12.07.2016 відповідно до рішення Правління НБУ від №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1213, згідно з яким розпочала процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначила уповноважену особу Фонду та делегувала всі повноваження ліквідатора банку Ірклієнку Юрію Петровичу до 12.07.2018 включно.

11. 01.09.2016 рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора банка, на Волкова О.Ю. з 05.09.2016.

12. Позивач зверталася з заявами до уповноваженої особи Фонду щодо включення її до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

13. Листом від 19.06.2017 №ЗГ/20982 позивача повідомлено, що оскільки договір від 10.05.2016 №980-050-000235733 укладений безпосередньо з товариством без участі банку, як повіреного, відсутні підстави для включення інформації про неї до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

14. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що отримані кошти банком на її рахунок вважаються вкладом і за відсутності доказів нікчемності правочинну відповідач всупереч вимог закону допустив протиправну бездіяльність щодо вжиття заходів із повернення їй коштів.

16. Відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечували, обґрунтовуючи тим, що позивач не вважається вкладником банку, оскільки згадані нею кошти стосуються договору позики з фінансовою компанією, а не договору банківського вкладу.

17. Також посилалися на те, що банк порушив обмеження, накладені постановою Правління НБУ від 22.12.2015 №917 «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», у тому числі заборону здійснення певних кредитних операцій. Фактично кошти не перераховувалися за відсутності грошових коштів у такій кількості на рахунку банку. Натомість операції проводилися шляхом здійснення відповідних проводок в балансі.

18. У зв'язку з цим відповідні договори вважає нікчемними та такими, що не давали підстав визнати позивача вкладником банку і вжити заходи з повернення відповідних коштів.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання відповідача на правомірність визнання нікчемною операції з повернення коштів позивачу від товариства не підтверджені під час розгляду справи.

20. Проаналізувавши ч.3 ст.1049 ,ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч.1 ст.2, ч.1 ст.3, ч.1 ст.26, ст.27, ч.2 ст.38, ч. 2 ст.77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860 (далі - Положення №14), суди дійшли висновку, що згадані позивачем кошти, повернені товариством на рахунок позивача у банку, є вкладом і мають їй бути відшкодовані.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Відповідач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення з наступних підстав.

22. Суди не звернули увагу на подані відповідачем докази укладення позивачем з товариством саме договору позики без участі банку, як повіреного, не встановили правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, у тому числі доказам нікчемності відповідних транзакцій.

23. Наголошує, що дії щодо виявлення укладених банком правочинів, які мають ознаки нікчемності, вчинялись Уповноваженою особою на виконання покладених на неї законом обов'язків, а позивач не є вкладником банку в розумінні Закону №4452-VI.

24. Стверджує, що суди не навели мотивів відхилення доводів відповідача щодо вчинення банком операцій всупереч покладених на нього обмежень згідно з постановою правління НБУ від 22.12.2015 №917/БТ та не надали правової оцінки тій обставині, що грошові кошти на рахунок позивача не повернулися.

25. Акцентує на преюдиційності фактів, встановлених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 №826/15961/16, щодо правомірності дій уповноваженої особи.

26. Також посилається на те, що суди застосували нормативно-правові акти без урахування внесених змін та доповнень, що призвело до ухвалення ними незаконних рішень. Зокрема, пункт 15 Прикінцевих положень Закону №4452-VI і гарантії цього закону не поширюється на спір позивача, оскільки його договір позики був двостороннім (без участі банка, як повіреного), а отримані ним кошти не вважаються вкладом.

27. Крім того, суди безпідставно не врахували, що наказ про визнання нікчемним відповідного правочину не оспорений і перешкоджає відповідачу вчинити будь-які дії щодо подання інформації стосовно позивача третій особі у справі.

28. Позивач та решта учасників спору відзивів на касаційну скаргу не подали.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

30. Твердження касатора про порушення судами норм матеріального права спростовується наступним.

31. Згідно зі встановленими судами обставинами справи позивач мала чинні укладені договори та наявні кошти на рахунку банку, що не ввійшли до відшкодування за рахунок Фонду. Належних доказів щодо нікчемності правочинів позивача судам не надано.

32. У п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

33. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №826/1476/15) зазначила, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

35. Частина 3 ст. 38 Закону № 4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

36. З огляду на встановлені судами в цій справі обставини та досліджені докази, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що посилання відповідача на положення п.п.7-9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, як на правову підставу визнання транзакцій нікчемними, є необґрунтованими, а наданими доказами і доводами не доведено правомірність відповідних дій.

37. Отже кошти позивача, повернені товариством на її рахунки у банку, вважаються вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені ст.26 Закону №4452-VI, і відповідний висновок судів є правильним.

38. Твердження відповідача про наявність преюдиційних фактів згідно з зазначеною ним постановою Київського апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки вона не стосувалася сторін і обставин спору у цій справі. Натомість зазначена постанова вирішувала спір між ТОВ «Екосіпан» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», Громадська організація «Спілка вкладників Михайлівського» про визнання протиправними та скасування рішень щодо запровадження тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ліквідації, зобов'язання вчинити певні дії.

39. З огляду на згадану вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду решта доводів касатора не спростовують правильність висновків судів у справі.

40. Отже суди попередніх інстанцій повно та належно врахували для оцінки доводів та аргументів обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі зводяться до їх переоцінки, що не допускається згідно зі ст.341 КАС України.

41. Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

42. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі №822/2434/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова